пʼятницю, 25 грудня 2009 р.

Як покращити дисципліну в класі

1. НЕ секрет, що всі вчителі в школі в перших і у старших класах, молоді і досвідченні, обов”язково зустрічаються
З проблемами дисципліни.
Дисципліну в класі багато в чому обумовлюють раніше накопичений досвід поведінки учнів, організованість класу,
Ставлення до навчання, предмету, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями. які працюють у класі, загального порядку, умов і традицій школи.
Хорошої поведінки діти не лише вчаться, а й запозичають її. Добре якщо діти з перших днів перебування у школі засвоюють еталон поведінки: як входити і виходити з
Класу, як стояти біля дошки, ,як звертатись до вчителя, вітатися і т.д.
Часто за однакових умов в одному класі і в різних учителів
Різна дисципліна. Це свідчить про те, що багато залежить від рівня професіоналізму, майстерності, комплексу особистісних якостей вчителя.
Щоб грамотно будувати конструктивну взаємодію з порушниками дисципліни, необхідно:

1.Розпізнавати мотиви “поганої” поведінки
2.У відповідності з ними вибрати спосіб щоб негайно
втрутитися у ситуацію і припинити прояв недисциплінованості.
3.Розробити стратегію заходів, яка привела б до поступового зниження кількості подібних вчинків у цього та інших учнів.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА

Основні принципи хорошої дисципліни

1.ВСТАНОВІТЬ З ВАШИМИ УЧНЯМИ ДОБРОЗИЧЛИВІ ВІДНОСИНИ. ПРОДЕМОНСТРУЙТЕ ВАШ ОСОБИСТИЙ ІНТЕРЕС ДО ЇХ ЖИТТЯ, ПРОБЛЕМ.

2.СВОЇМ ОСОБИСТИМ ПРИКЛАДОМ ВЧІТЬ УЧНІВ ПОВАЖАТИ ЛЮДЕЙ НАДІЛЕНИХ ВЛАДОЮ.
3.БУДЬТЕ ПРИКЛАДОМ САМОДИСЦИПЛІНИ, АДЖЕ УЧНІ ЙОГО ПЕРПЙМАЮТЬ.

4.СПРИЙМАЙТЕ ЬКІВ УЧНІВ,ЯК СВОЇХ СОЮЗНИКІВ.


ЩО В ПЕРШУ ЧЕРГГУ НЕОБХІДНО ЗРОБИТИ,ЩОБ ДОБИТИСЬ ХОРОШОЇ ДИСЦИПЛІНИ.

1.ПІКЛУЙТЕСЬ, ЩОБ КЛАС БУВ ОРГАНІЗОВАНИМ ТА ЗГУРТОВАНИМ.
2.ПІДТРИМУЙТЕ НОРМАЛЬНЕ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ В КЛАСІ, КОМФОРТ. ЗАТИШОК.
3.БУДЬТЕ ЗІБРАНІ. ДОТРИМУЙТЕСЬ РЕЖИМНИХ
ВИМОГ(ПРИХОДЬТЕ У КЛАС ЗАВЧАСНО.ЗАВЧАСНО ПЛАНУЙТЕ ТА ГОТУЙТЕ ВСЕ НЕОБХІДНЕ.)
4.ВСТАНОВІТЬ ТА ВИМАГАЙТЕ ВІД УЧНІВ ДОТРИМАННЯ ЕТАЛОНІВ ПОВЕДІНКИ У СТАНДАРТНИХ СИТУАЦІЯХ.
5.ВСІ БЕЗ ВИКЛЮЧЕННЯ ВЧИТЕЛІ МАЮТЬ ВИМАГАТИ ПЕВНИХ НОРМ ПОВЕДІНКИ НА УРОКАХ. НЕОБОВ”ЯЗКОВІСТЬ ТА ПОБЛАЖЛИВІСТЬ РОЗХОЛОДЖУЄ.
6. ЗАОХОЧУЙТЕ ТА ХВАЛІТЬ ТИХ. ХТО ДОТРИМУЄТЬСЯ ВАШИХ ВИМОГ. БУДЬТЕ ПРИ ЦЬОМУ КОНКРЕТНИМИ.
7.ПОВОДЬТЕ СЕБЕ ТАК, ЩОБ БУЛО ВИДНО, ЩО ВИ КЕРУЄТЕ КЛАСОМ. ПРОЯВЛЯЙТЕ РІШУЧІСТЬ, УМІЙТЕ СПРЯМУВАТИ ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ. ВІДСУТНІСТЬ ЧІТКИХ РОЗПОРЯДЖЕНЬ Є СТИМУЛОМ ДО ПОГАНОЇ ПОВЕДІНКИ.


ОСНОВНІ ПРЙОМИ ДОСЯГНЕННЯ ХОРОШОЇ ДИСЦИПЛІНИ
1. СТАВТЕ КОНКРЕТНУ МЕТУ ПЕРЕД ДІТЬМИ.
2. ПРОВОДЬТЕ ЦІКАВІ УРОКИ. МЕТОДИ І ПРИЙОМИ МАЮТЬ ВІДПОВІДАТИ ВІКОВИМ ОСОБЛИВОСТЯМ ДІТЕЙ.

3.ВРАХОВУЙТЕ ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ, РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ТА МОЖЛИВОСТІ УЧНІВ.

4.СПРЯМОВУЙТЕ МИСЛЕННЯ УЧНІВ НА БІЛЬШ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ(ВИКОРИСТОВУЙТЕ НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ.ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ).
5.СТВОРЮЙТЕ УМОВИ, ЩОБ , НАВІТЬ “НАЙВАЖЧІ” УЧНІ ПОБУВАЛИ У СИТУАЦІЇ УСПІХУ, ЧИ ВІДЧУЛИ СЕБЕ ЛІДЕРОМ.
6.ДО УЧНІВ ПРОЯВЛЯЙТЕ ВВІЧЛИВІСТЬ ТА ПОВАГУ. АЛЕ І НАПОЛЯГАЙТЕ НА ПОВАЗІ ДО ДОРОСЛИХ.
7.НЕ ПРИНИЖУЙТЕ УЧНІВ. УНИКАЙТЕ ІРОНІЧНИХ ЧИ САРКАСТИЧНИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ.
8.НЕ ДУЖЕ РЕАГУЙТЕ НА НЕЗНАЧНІ ПРОВИНИ, ВМІЙТЕ ПРОЯВИТИ ГУМОР, ЩОБ ЦЕ НЕ ПЕРЕРОСЛО У ВОРОЖНЕЧУ.
8.НЕ ПОГРОЖУЙТЕ МІРАМИ, ЯКІ ВИ НЕ ЗМОЖЕТЕ АБО НЕ ЗБИРАЙТЕСЬ ЗДІЙСНИТИ.
9.Не йдіть на поступки і компроміси заради завоювання власноі популярності.
10.Підтримуйте контакт з дітьми у позаурочний час. Цікавтесь їх самопочуттям.
11. Посилайте батькам не тільки зауваження, але й заохочення.


Використання нестандартних методів для досягнення

хорошої дисципліни.

1. Пам”ятайте: іноді дії вчителя говорять краще ніж слова.
2. Підійдіть до порушника і станьте коло нього
3. Спробуйте помовчати.
4. Мовчіть доти, поки всі зрозуміють причину і змінять поведінку
5. Встановіть контакт за допомогою суворого погляду.
6. Викликайте учнів зненацька, ЩОБ ВОНИ БУЛИ У СТАНІ ОЧІКУВАННЯ.
7. СПРОБУЙТЕ ЗАПИТАТИ ПОРУШНИКА, ЧИ НЕ ДОПОМОГТИ ЙОМУ В ЧОМУСЬ.
8. ВИЗНАЙТЕ, ЩО СИСТЕМАТИЧНА ПОГАНА ПОВЕДІНКА ЧАСТО Є СИГНАЛОМ, ЩО УЧНЕВІ НЕ ВИСТАЧАЄ УВАГИ І ЛЮБОВІ.
9. БУДЬТЕ ТЕРПЛЯЧІ. ЩОБ ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМИ ПОТРІБЕН ЧАС,І ЩОБ НАЛАГОДИТИ ВІДНОСИНИ, ТАКОЖ ПОТРІБЕН ПЕВНИЙ ЧАС.

неділю, 20 грудня 2009 р.

Через музику душа розмовляє з музикою

Звернення до музики, як засобу самопізнання відкриває перед учнями зміст прослуховування її для себе, а не для вчителя і не для оцінки. Це означає інтонаційно мислити “ відчувати життя в звуках, через інтонацію музичного образу, відчути його душу”, відкриваючи глибину всього внутрішнього світу.
Звернення до музики як засобу самопізнання відкриває перед учнями зміст набуття нового емоційного досвіду в своїх інтересах. Учні дають відповідь на запитання : “Навіщо мені музика?” “Чому подобається саме ця музика?” (музика і психіка, а точніше – певні її сторони, знаходять себе в музиці, а музика створюється через психіку людини: І тому спілкування з музикою передбачає
- обмін переживаннями (музика емпатій)
- виявлення і реалізація особистісних переживань.

№ п.п
Теми розділів програми Кількість годин
теор. праклт.
1.



Твори: Mузика, що виражає образ людини, яка вміє протистояти життєвим труднощам і наполеглива в досягненні мети
С. Рахманінов “Прелюдія Сі-бемоль-мажор; М. Лисенко. Експромт” 2
2.




Твори: Твори, які несуть у собі переживання, відчуття втрати надій і сподівань, страждання, почуття провини і невпевненості в собі.
П. Чайковського симфонія №6 Фінал (фр) Г. Свиридов “Заметіль” романс 2
3.



Твори: Музика, яка х-зує Людину динамічну, зі швидкою зміною настрою від сліз до сміху. Музика – до яскравого вираження емоцій.
В. Моцарт симфонія №40 (1ч) Ф. Ліст “Угорська рапсодія №2” 2
4.


Твори: Твори які несуть ознаки імпульсивності спонтанності, розскутої поведінки агресивності, високої самооцінки.
Л. Бетховен, Симфонія №5 Фінал (фрагмент) 2
5.

Твори: Музика що характеризує людину з підвищеною тривожністю, страхом і боязкістю.
С. Рахманінов: етюдт-картинки А- moll: С- moll Шостанович симфонія №10 2
6.


Твори: Музика, що відображує тривожність, образ людини, якій властиві постійні сумніви, підвищене почуття провини.
П. Чайковський симфонія №4 1ч.
О. Скрябін Етюд №4 2
7.



Твори: Музичні твори, які несуть у собі ознаки прихованих переживань, емоційну холодність щодо людей, тонкі відтінки психологічних переживань
Й.С. Бах Тоні та і Фра Д-т 2
8. Використання психологічного прийому “Дзеркало” (переживання виражене у звуках) 2
9. Підсумкове заняття 1




п.п Теми розділів програми
Кількість годин
теор. праклт.
1. Тема:”Почуття – це музика, музика – це почуття” 3 4
а) Зіставити свої почуття з почуттями, які виражені в музиці 1
б) П. Чайковський Симфонія №6 1
в) мої проблеми, мої цінності 1
г) М. Лисенко Експромт 1
д) Думки які приходять під час сприймання музики 1
е) Слухання музчних творів 1
є) “Через музику душа, розмовляє з душею” 1
2. Тема:”Це я, це мелодія про мене, це мій внутрішній світ” 30
4 30
2
а) Музика – це джерело: розкрийте свої індивідуальні особливості; Слух.музики 0.30 хв. 0.30 хв
б) Яким ти зараз собі здаєшся і яким ти є насправді? 1
в) Ференц Ліст Угорська рапсодія №2 1
г) Що добре, а що погане в тобі відбувається? 1 1
д) Слухання музики відповідно до емоційного стану 1 1
3. Тема:”Духовний світ людини”
а) Інтерпретація творів у такому зіставленні велич-убогість, одухотворенність – бездушність: життя – смерть. 1 1
б) Пориньте вглиб своєї душі зазирніть у свої очі 1

План проведення тижня психології.

План проведення тижня психології.

№ Зміст заходів Дата проведення Хто відповідає

1.

2. Понеділок:
Загально-шкільна лінійка.
Відкриття тижня психології.
Скринька довіри.
Робота консульпункту.
( Запитання до психолога, служби зайнятості, жіночої консультації-дитяча гінекологія, відділу кримінальної поліції у справах неповнолітніх.)
Діагностика відношення до моральних норм. Учнів 1-4 класів.

Шапка І.В.







Шапка І.В.
кл. керівник






3.



1. Вівторок:
День зразкової поведінки.
Політгутірка .
Регулятивна-поведінкова сфера учня. Види поведінки.
Виховна година. Вплив анімаційних фільмів на розвиток психічних процесів дитини.



Шапка І.В.
6-7 клас
1-4 клас
кл. керівники
2.


3.

1.




2. Середа:
День довіри і безконфліктності між учнями і вчителями.

Участь у районному семінарі практичних психологів на тему: ”Навчання як психотравмуючий фактор на фізичне здоров’я учнів. ”
Робота консульпункту.



Шапка І.В


Шапка І.В.


1.



2.
Четвер:
Дослідження “Направленість на оцінку або на отримання знань
5 кл; 6 кл.”

Відверто про інтимне. Зустріч учнів 7-11 класів з працівниками ЦРЛ.

Шапка І.В.



1.
П’ятниця:
Соціально-психологічний тренінг з учнями 4 класів.
Круглий стіл. У чому полягає суспільна небезпечність, протиправних вчинків, злочинів. Зустріч учнів 6-11 класів з працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх.


Шапка І.В
2.

суботу, 19 грудня 2009 р.

Зоотерапія - як засіб корекції емоційно-регулятивної сфери дитини

Перебудова нашого суспільства, пов’язана з переходом на ринкові відносини, призвела не лише до економічних та політичних змін, а й до змін моральних норм, поведінки людей, особливо молодого покоління.
Шкільні психологи, батьки відмічають: у дітей та підлітків зростає асоціальна спрямованість поведінки.
Такі діти не виконують вимог дорослих, пропускають уроки, втікають з дому, конфліктують з однокласниками і педагогами, безвідповідально ставляться до навчання, вживають алкоголь і наркотики, ведуть раннє статеве життя. У школі їх називають “важкими”, “важковиховуваними”.
Але ці два поняття слід розрізняти:

“важковиховуваний” – (той, хто протидіє впливу вчителя, батьків, якого важко виховувати, який несприятливий до виховання, соціального досвіду).

“важкий” – (який переживає особисті труднощі, переобтяжений внутрішніми проблемами, може бути не керованим, безвільним, агресивним, жорстоким).

У декого з цих дітей недостатньо розвинута совість, воля, вони легко піддаються зовнішнім негативним впливам і нездатні чинити їм опір, виявляють відсутність чіткої внутрішньої позиції, моральних орієнтирів.
На превеликий жаль наша традиційна школа обділяє турботою саме тих дітей, які найперше її потребують. Вони постійно зустрічаються із проявами неповаги чи брутальності по відношенню до себе в сім’ї. Це діти з складною долею, які потрапили в складні житєві обставини, педагогічно занедбані не розвинуті фізично та з затримкою психічного розвитку. Саме таким дітям найбільше потрібна увага, турбота про їхнє емоційне здоров’я та розвитку регулятивно-вольової сфери.
Психологічна служба Реваківської середньої школи разом з педагогічним колективом, здійснюючи спостереження, проводячи анкетування, опитування, соціометричні дослідження різних вікових категорій учнів, виясняючи умови проживання, співпрацюючи з органами місцевої влади першочерговим завданням ставить виявлення дітей які відносяться до цієї “групи ризику” . У нашій школі до групи ризику відносяться 15 учнів.
Вся наступна робота з цією “групою ризику” це профілактика по виясненню, розуміння та розпізнавання своїх агресивних імпульсів, протиправних вчинків і корекція зняття негативних емоцій, способами розрядки власного гніву й агресивності, уміння керувати ними й направляти в бажане русло.
Для зниження внутрішньо-особистісних суперечностей емоційного напруження та розвитку навичок релаксації у школі створено “Зимовий сад”, “Ігрова кімната “ з двома діючими фонтанами, співом птахів де учні на перервах, після уроків мають змогу зняти негативні емоції, розслабитися.
Навчання способом внутрішнього самоконтролю, пошук альтернатив поведінки ( подумай про різі варіанти розв’язання конфліктів та складних ситуацій)
Передбачення результатів поведінки – ( подумай про наслідки негативні та позитивні – до чого це призведе, хто виграє, хто програє)
У всіх класах для учнів проведено годину спілкування та батьківських зборів на тему: “Вплив інформаційно-комунікативних технологій на свідомість дітей та дорослих”
З діагностичною метою в початкових класах проводяться дослідження за методико проективного малюнку “моя сім’я” “Неіснуюча тварина” . де аналіз малюнку є не тільки засобом діагностики, але й одночасно й засобом корекції, оскільки допомагає дитині краще зрозуміти свій внутрішній світ, розібратися в своїх переживаннях.
Діти “групи ризику” залучені в різні гуртки, зокрема: спортивні, образотворчого, музичного мистецтва де в учнів розвиваються почуття внутрішнього контролю й порядку.
Малювання допомагає послабленню збудженості, розвитку зосереджуваності, довільності емоційно розгальмованих дітей.
Учні молодших та середніх класів з підвищеною агресивністю з метою відновлювально-корекційною роботою відвідують гурток “Музичні візерунки” де застосовується елементи арт-терапії і за допомогою музичних творів відбувається спілкування з музикою яке передбачає:
• Обмін переживаннями ( співпереживаннями, музична емпатія)
• Вивчення і реалізація особистісних переживань.
Наша школа сільска тому учні нашої школи мають можливість займатися спілкуванням з природою про що свідчить, шкільний сад, парк, клумби, садові гірки які квітують з ранньої весни і до пізньої осені.

Ще мені б хотілося презентувати новий напрямок у розвивальній, відновлювально-корекційній роботі з учнями нашої школи – це зоотерапія.
Ідея використати домашніх вихованців не нова. Ще в V столітті до н.е. Гіпократ стверджував, що верхова їзда прискорює не тільки процес відновлення після поранень, але не менш ефективно допомагає і меланхолікам, звільняючи їх від “темних думок”, вселить “думки веселі і ясні”. Древні вавілоняни, ассірійці, єгиптяни, а пізніше еліни і римляни вже свідомо займалися профілактикою хвороб і відновлювально-емоційним спілкуванням з тваринами яких заводили у своїх будинках.

ФЕЛІНОТЕРАПІЯ
Лікування за допомогою кішок.
Голоовне завдання для того, щоб кішка лікувала вас – це ваша любов до неї і щире добре відношення.
Кішка відчуває хворе місце і старається притиснутися до нього. Крім того, вона своїм теплом гріє хворе місце і виступає в ролі “грілки”.
Мурликання домашньої кішки відбувається на частоті між 22 і 44 герц.
Вчені з Ппівнічної Кароліни прийшли до висновку, що саме вібрація на цій частоті пришвидшує регенерацію клітин. Звуки мурликання заспокійливо впливають на психіку людини і знімають біль, підвищують імунітет. Ще кішки роблять масаж хворого місця лапками і уколи кігхтями

ДОГОТЕРАПІЯ
Дослідження показали, що діти в присутності тварин почувають себе спокійніше, впевненішне, особливо в незнайомій обстановці.
У дітей при читанні в голос тиск підвищуєьбся і пульс прискорюється, але при читанні вголос в присутності собаки і тиск і пульс залишаються нормальними.
Дослідження учениих із університету Варвіке ( Англія) – діти: які ростуть поряд з тваринами рідше пропускають школу тому, що здоровіше своїх ровесників, і імунітет у них сильніший чим у тих дітей, що немають четвереногого друга – кішечки чи собаки.
P.S Слюна цих тварин прикрасний антисептик

БДЖОЛИНА ТЕРАПІЯ
У школі працює гурток “Юний пасічник” який веде вчитель української мови та літератури Маценко Я.М.
Крім лікувальних властивостей самих бджіл та продуктів бджільництва, робота на шкільній пасіці допомагає розвивати такі якості як доброта, стриманість, контроль,силу волі, уміння перебороти страх....


ІПОТЕРАПІЯ
Іпотерапія (від грецького «hippos» – кінь) – метод лікування, заснований на взаємодії дитини з конем, адаптованим до можливостей дитини у навчанні верховій їзді. При їзді на коні м’язи спини тварини, здійснюючи тривимірні рухи, масажують м’язи ніг дитини – внутрішню сторону стегон, литкові м’язи, голеностоп, пахову область. Вершник, намагаючись прийняти на коні надійнішу і зручнішу посадку, вимушений щільніше притискувати ноги до коня, що збільшує силу дії на його м’язи.

У процесі верхової їзди в роботу включаються всі основні групи м’язів тіла. Це відбувається на рефлекторному рівні, оскільки дитина-вершник, рухаючись разом з конем, інстинктивно прагне зберегти рівновагу, аби не впасти, тим самим спонукаючи до активної роботи як здорові, так і уражені м’язи, не помічаючи цього. Механізм дії іпотерапії на організм людини такий самий, що й будь-якої іншої форми лікувальної фізкультури – під впливом фізичних вправ посилюються функції вегетативних систем.

При сильному спастичному зведенні ніг діти часто не в змозі сісти на коня глибоко, тому заняття починають немов напівлежачи, відкинувшись назад і розмістивши ноги ближче до шиї коня. Таке положення зручне для ніг, але незручне для вершника в цілому. Поступово дитина прагне сісти прямо, оскільки тільки у цьому положенні зможе самостійно триматися на коні, і їй доводиться опускати ноги нижче. Вершник, самостійно змінюючи своє положення і поступово випрямляючись, прагне глибше сісти на коня, що є одним з найважливіших принципів іпотерапії як методу фізичної реабілітації дітей з обмеженими можливостями. Дитина сама прагне подолати недуг і бачить результати своєї боротьби: стає зручніше сидіти, з’являється можливість управляти конем. Під час руху коня тулуб вершника виконує ті ж самі рухи, як і при ходьбі.

Окрім масажу ніг і сильної внутрішньої мотивації до занять, наявні ще два чинники, які сприяють зменшенню спастики. По-перше, це тепло – температура тіла коня на 2-3 градуси вища за температуру людського тіла. По-друге, відсутність внутрішньої напруги, яка іноді спостерігається у дитини при лікувальному масажі, оскільки в цьому випадку масажист регулює навантаження на м’язи. На коні дитина вибирає навантаження самостійно: вона росте поволі, плавно і постійно.

Одночасно з розслабленням ніг йде зміцнення м’язів спини та їхня гармонізація. Для збереження рівноваги на коні необхідна пряма посадка, нахил у будь-який бік веде до сповзання у цьому напрямі. Таким чином, при русі слаборозвинені м’язи формуються і зміцнюються, а закріпачені – розслабляються. Іпотерапія унікальна тим, що навантаження одних м’язів і розслаблення інших йде одночасно.

Протипоказань для проходження реабілітації методом іпотерапії майже немає.

P.S Одужання під стук копит. Усього п’ять сеансів верхи і депресії як небуло. Десять і ви скинули кілька кілограм. Навіть одна кінна прогулянка, переконують медики, творить дива. Покращує самопочуття, загострює пам’ять і увагу.
Англійський психотерапевт Нейл Бреннер сказав: ” Коні – це чарівні ліки для тих хто не може спрваитись зі своїми емоціями ”
Він використовує “кінну терапію” для лікування психічних розладів, алкогольної і наркотичної залежності.


Тварини приймають нас, такими, якими ми є, зі всіма помилками і недоліками. Вони пробуджують в людях ( різні вікові категорії) почуття відповідальності. Тварини володіють унікальною можливістю виводити людину із замкнутого внутрішнього простору. Вони пробуджують бажання спілкуватися з людьми, пізнавати оточуючий світ, радіти життю, любити життя і людей

Соціальний паспорт учня ___________________________класу

Соціальний паспорт учня ___________________________класу

Класний керівник________________________________________________


1.Загальні відомості:
П.І.Б. учня______________________________________________________
Дата народження________________________________________________
Домашній адрес, тел._____________________________________________
Успішність______________________________________________________
Проявляє зацікавленість___________________________________________
Особливі риси характеру, поведінка_________________________________
Взаємостосунки з однокласниками, вчителями________________________
________________________________________________________________
Стан здоров’я(захворювання)_____________________________________
Наявність певного статусу_________________________________________

2. Відомості про сім’ю____________________________________________
П.І.Б. матері_____________________________________________________
Рік народження, освіта____________________________________________
Місце роботи, спеціальність_______________________________________

П.І.Б. батька_____________________________________________________
Рік народження, освіта____________________________________________
Місце роботи, спеціальність_______________________________________
Стан здоров’я батьків_____________________________________________
Кількість дітей у сім’ї_____________________________________________
Взаємостосунки у сім’ї____________________________________________
Ставлення до релігії ( приналежність до релігійних організацій, конфесій

Категорія сім’ї____________________________________________________

Житлово-побутові умови__________________________________________




Практичний психолог І.В. Шапка
Соціальний педагог І.В. Шапка

неділю, 13 грудня 2009 р.

Інтернет - залежність

Сучасні інформаційні технології швидко опановують широке коло діяльності в галузі індустрії дозвілля. Серед спектру ефектів, що спостерігаються внаслідок цього поширення є позитивні та негативні, як і в більшості видів людської діяльності. Кожен з цих наслідків заслуговує на дослідження. Наша робота присвячена одному з негативних ефектів, який супроводжує активне поширення доступу до Інтернету.
Дискусії про комп'ютерну психологічну залежність виникли одночасно з виникненням комп'ютерів і особливо активізувалися після поширення персональних комп'ютерів. Але якщо десять років тому більшість досліджень була присвячена залежності від роботи з програмним забезпеченням і захопленню комп'ютерними іграми, то зараз на перший план виходять дослідження, присвячені проблемі Інтернет-залежності.
Феномен залежності від Інтернет вже одержав у медичній літературі статус явища, що діагностується. В міжнародній класифікації — це Internet Addiction Disorder, чи скорочено — IAD.
Більшість дослідників визнає, що розвиток залежності буває не тільки від речовин, що вводяться в організм, але й від вироблених суб'єктом емоційно забарвлених дій. Існують паралелі між закономірностями виникнення Інтернет-залежності і закономірностями формування залежностей курців, наркоманів, алкоголіків та патологічних гравців.
Айвен Голдберг (Ivan Goldberg) одним із перших запропонував набір діагностичних критеріїв Інтернет-залежності. Розроблені ним основні критерії Інтернет-залежності, поняття й опис основних характеристик Інтернет-залежності є на сайті www.lgg.ru/~psihfaq/projects/articles/refinf.shtml.
Кімберлі Янг (Kimberly Young) провела власне дослідження і запропонувала варіант тесту з виявлення Інтернет — залежності. Дані є на сайті www.netaddiction.com/caught_in_the_net.htm. Швидкість формування Інтернет залежності, за даними К. Янг, досить висока і залежить від численних факторів.
Вже функціонує ряд дослідницьких і консультативно-психотерапевтичних Web-служб з проблематики IAD. На жаль, для користувачів Інтернет, що проживають в Україні, жодна з цих служб не представлена українською чи російською мовою.
Вирізняють такі варіанти психологічних розладів, що можуть виникнути у користувачів комп'ютерів та Інтернет:
• Обсесивна пристрасть до роботи з комп'ютером: до ігор, програмування, інших видів діяльності з комп'ютером.
• Компульсивна навігація за WWW.
• Патологічна пристрасть до опосередкованих Інтернет азартних ігор, онлайнових аукціонів.
• Залежність від «кіберсексу», від порнографічних сайтів в Інтернет, від обговорення сексуальної тематики у чатах.
• Залежність від соціальних застосувань Інтернет: від «кібервідношень», від спілкування в чатах і від телеконференцій. Заміна реальної родини, друзів, і взагалі людей віртуальними фігурами.
На теперішньому етапі розвитку комп'ютеризації і розширення доступу до Інтернет в Україні усе ще мало поширеною є патологічна пристрасть до опосередкованих Інтернет азартних ігор, онлайнових аукціонів. Порівняно нечасто зустрічається заміна людей віртуальними фігурами. Частіше зустрічається компульсивна навігація за WWW, пошук у різних базах даних. Усі інші варіанти зустрічаються досить часто серед усіх вікових груп українських користувачів Інтернет.
Одним із найпоширеніших варіантів Інтернет-залежності є залежність від еротичних стимулів. Закономірність подібного явища пов'язана з особливостями сексуальної поведінки людини [1; 2]. Судячи з різноманітних описів, кількість відвідувань сайтів еротичного змісту постійно залишається високою, причому в усіх країнах та поза залежністю від особливостей культури. Цікаво, що існуючі в деяких країнах жорсткі закони стосовно демонстрації еротики і порнографії на телебаченні й кіно не стосуються демонстрації матеріалів цього ж змісту в Інтернет, оскільки у даному випадку абсолютний контроль практично неможливий. Замість заборони демонстрації вводять заборону перегляду. Та чим жорсткіші такі закони, тим більший інтерес до теми, і вища активність у пошуку заборонених матеріалів. У даній роботі ми не торкаємося питання про диференціацію еротики і порнографії. Кількість існуючих варіантів такого поділу зростає, і не останню роль у цьому відіграє поширення матеріалів через Інтернет.
Сайти еротичного змісту в Інтернет представляють користувачу еротичну і порнографічну графіку, еротичні й порнографічні відеофільми, а також еротичні і порнографічні тексти. Сьогодні у зв'язку з загальною тенденцією одержання полегшеного для сприймання матеріалу домінує у даному секторі Інтернет графіка і відеопродукція.
Сприймання матеріалів еротичного змісту значною мірою залежить від особливостей соціально-культурного оточення й умов формування особистості. Негативне ставлення декларується в межах стандартного варіанта подвійної соціальної моралі — вголос вимовляються фрази, що це з різних причин погано, для себе ж (особливо при наявності влади чи грошей), зберігається досить високий рівень інтересу і дозволу. Страх перед проявами сексуальності в різних країнах набуває різних форм, по відношенню до Інтернет це може виражатися у вигляді заборон перегляду деяких сайтів. Заборони можуть існувати на загальнонаціональному рівні, на рівні організації, на рівні родини чи в межах релігійної конфесії. При існуючих технічних можливостях реалізація таких заборон можлива у вигляді блокування доступу до даного виду ресурсів. Існують спеціальні програми, що дозволяють блокувати подібний доступ. Необхідність таких заходів виправдовується, найчастіше, турботою про суспільне здоров'я. Але якщо говорити про світову практику, то в останні роки формується тенденція до зменшення кількості заборон для осіб, старших 18-ти років.
Незважаючи на децентралізацію світової мережі, існує приклад успішного спільного рішення загального завдання. У зв'язку з прийнятою міжнародною нормою і наявністю законів про кримінальну відповідальність за поширення матеріалів, у яких наявна сексуальна експлуатація неповнолітніх, вдалося практично повністю видалити такі матеріали із загальнодоступних ресурсів Інтернет. При проведеній у межах дослідження у вересні-грудні 2003 року звичайної навігації по Інтернет (спеціалізований пошук не проводився) сайтів з подібним змістом не було виявлено. На перших сторінках більшості сайтів з еротичним змістом міститься вказівка на те, що в матеріалах, представлених на сайті немає неповнолітніх моделей. Цікаво, що такі написи найчастіше випереджають вхід на сайти, у назві яких прямо чи непрямо згадуються підлітки.
Нами було проведено в жовтні-грудні 2003 року дослідження статистичних показників відвідуваності і копіювання інформації на декількох сайтах з еротичною інформацією і порівняння даних з аналогічними даними відвідування і копіювання інформації на сайтах із програмним забезпеченням. Вибір іншого елемента порівняння — «комп'ютерні програми й інформація» — обумовлена тим, що, за даними R. Slander (2001 р.), саме ці джерела інформації найчастіше запитуються з мережі. Статистична обробка результатів виявилася неможливою у зв'язку з різним представленням статистики, що пропонується авторами сайтів. Але навіть просте порівняння динаміки зміни кількості відвідувачів за цей період наочно показало, що інтенсивність перегляду еротичних сайтів (наприклад, http://www.nashamoskva.ru, http://bustysites.com, і т.і.) значно вища, ніж сайтів із програмним забезпеченням (наприклад, http://www.download.ru, http://freesoft.ru, http://www.software.com і т.ін.).
Дещо менша різниця в кількості інформації, що копіюється. На жаль, вірогідність цього параметра виявилася ще нижчою — при експериментальному копіюванні з першого і другого типу сайтів, часто не спостерігалося змін показань лічильника копіювання даного матеріалу. Часто зміни відбувались через деякий час, коли вже немає сенсу відносити ці зміни до конкретного випадку. У цьому пілотажному дослідженні порівняння проводилося тільки за даними, що вказуються біля ресурсу, що копіюється. Вірогідність показань лічильників є досить умовною — власники ресурсів мають цілу низку прийомів для «розкручування» сайту, в тому числі — накручування популярності у пошукових системах за рахунок великої кількості «псевдовідвідувань». Тому більш повну і вірогідну інформацію, у тому числі й про можливі національні тенденції, могли б надати тільки власники ресурсів, оскільки саме на їх рівні можливе дослідження джерел запитів. Досить відомий факт про домінування в мережі двох тем — комп'ютерної й еротичної, підтверджується і зараз, незважаючи на інтенсивний розвиток світової мережі Інтернет і збільшення розмаїтості пропонованих у ній сервісів.

Виховання загальнолюдських цінностей на основі гуманізації навчально-виховного процесу

Виховання загальнолюдських цінностей на основі гуманізації навчально-виховного процесу

Школа була і завжди залишається центром виховання в маленькій людині майбутнього громадянина дзеркальної чистоти, високої духовності, доброти і чуйності, радості пізнання, доброзичливості і людяності.
Бути людиною... Згадуючи своє дитинство, спостерігаючи за дітьми протягом багатьох років, доводилось не раз чути , коли маленькі діти, граючись, говорять один одному: "Будь людиною!" Скажи щось чи зроби щось. І не як-небудь, а зроби найкраще. Отже, бути людиною, причому справжньою людиною, - означає бути найкращим.
Добре було б, коли поряд було б тільки те, до чого і до кого ми повинні прагнути, рівнятись. Але життя є життя. Особливо в сучасний період, коли життя є досить важким для батьків, дітей. В житті все інакше.
Сьогодні в селі школа є єдиним осередком культури, освіти, духовності. Проте, всі негаразди суспільства відбиваються на підростаючому поколінні, яке бачить розвал економіки, невиконання Конституційних норм, особливо про безкоштовність навчання, насильство і рекет на екранах телевізорів і т.д.
Важко працювати вчителю. А ми ж формуємо майбутнє України, виховуємо людей, до чиїх рук потрапить держава в наступні роки. Тому вчитель, справжній учитель, який у школу прийшов за покликом серця, залишається учителем і сьогодні, коли школа переживає труднощі, працює з дітьми, виховує їх, вміло підходить до реалізації принципу гуманізації навчально-виховного процесу.
Гуманізація навчання і виховання. Проблема гуманізації людських відносин завжди була актуальною. Думаю, що не помилюсь, коли скажу, що на сьогодні вирішення цієї проблеми потребує особливої уваги, бо оточуюче середовище не сприяє формуванню у дітей рис гуманності. Тому саме школа має бути джерелом поповнення браку гуманізму в багатьох сім'ях та в навколишньому середовищі.
Оскільки гуманізація - процес тривалий, цілісний, його ефективність залежить від того, на скільки вдало, правильно, чітко буде спланована робота школи по вирішенню поставленої мети. Скажу відразу - не все так гладко виходить, як хотілось би.
В першу чергу потрібно мати відповідний учительський колектив, колектив однодумців, ентузіастів, наставників, які вміло могли б вести за собою дітей, навчати і виховувати їх. Таким і є наш колектив.
По друге: ми чітко повинні знати, чого мусимо досягти. Особлива роль у цьому процесі належить, звичайно, дирекції школи. Якщо директор і його заступники спільно вирішують питання шкільного життя, вміють прислухатись до порад одне одного, членів колективу, об'єктивно оцінюють думку кожного, тоді і розпочата справа досягне певних результатів.
По третє: виховуючи в дитині людину на гуманних засадах, ми вирішуємо проблему, над якою працює районний відділ освіти: особистісно зорієнтований підхід до навчання та виховання учнів... і всіх його принципів:
принципу неповторності дитини,
визнання відсутності нездібних дітей,
урахування нерівності розумових здібностей дітей,
принципу індивідуалізації навчально-виховного процесу,
врахування індивідуальних особливостей дитини,
визнання кожного учня особистістю,
принципу навчання через подолання труднощів,
принципу обов'язковості самостійної розумової праці у процесі навчання,
принципу людяності, тактовності і чуйності по відношенню до дитини,
розуміння оцінки, як інструмента виховання,
залежності розвитку особистості учня від особистості вчителя і ін.
Дотримуючись в своїй роботі виконання всіх цих принципів, ми ставимо в першу чергу декілька вимог до вчителя, які висуває В.О.Сухомлинський.
Вимога 1. Любов до власної справи.
В.О.Сухомлинський пише: "Щоб знайти у кожному учневі найсильнішу його сторону, відкрити в ньому золоту жилку, всі вчителі повинні бути людьми, пристрасно закоханими в свою працю, що вміють запалити вогник такої самої любові у своїх вихованців." ("Суспільство і вчитель", Вибрані твори Т.5, С.115).
Вимога 2. Вимога високої кваліфікації.
"Чим більше знає вчитель, чим частіше й успішніше відкриває він перед учнями горизонт науки, тим більшу допитливість і жадобу до знань виявляють учні..." ("Павлиська середня школа" , Вибрані твори Т.4, С.56).
Вимога 3. Вимога високих моральних якостей.
Вимога 4. Вимога творчого підходу вчителя до навчання і виховання.
З метою забезпечення дотримання цих вимог з вчителями школи ми проводимо педагогічні читання, де знайомимося зі спадщиною видатного педагога В.О.Сухомлинського.
Аналізуючи педагогічну спадщину великого педагога, можна стверджувати, що вже в 60-тих роках він будував свою діяльність на демократизації системи освіти та гуманізації виховання особистості. Він був глибоко переконаний, що реалізація ідеї гуманізації і демократизації навчання і виховання не можлива без орієнтації всього педагогічного процесу на пріоритетний розвиток в учнів загальнолюдських норм життєдіяльності. У своїх працях Василь Олександрович створив такі високі загальнолюдські норми життєдіяльності, як Вітчизна, праця, діти, материнство, родина, цінність, Земля, культура, людська гідність, мир, сумління, справедливість і т. ін.
Виховання на основі пріоритету загальнолюдських цінностей у педагогічній діяльності В.О.Сухомлинського - це основа розробленої ним концепції гуманної педагогіки. У своїх працях Василь Олександрович дає відповіді на питання про значення та зміст загальнолюдських норм життєдіяльності. Він вважав, що людину слід навчати і виховувати тільки гуманною, у дусі загальнолюдських норм. Він ставив людину на перше місце і виховання в ній всього людяного поклав в основу гуманної педагогіки. Він вважав людину найпрекраснішою істотою. Демократична і гуманістична основа в його педагогічній спадщині ґрунтується на положенні про особливу і безумовну самоцінність людини, її власну людську гідність.

випереджувальний аналіз

Випереджувальний аналіз


Образ-задум майбутнього уроку.
а. специфіка навчального предмету
б форма уроку
в .індивідуально- психологічної і професійноі особистості учителя.
г. Вікові, індивідуальні та психологічні особливості учнів,



Поточний психологічний аналіз.



1.Конкретна психологічна ситуація уроку.
2. Підготовка класу до уроку.
3. Психологічний контакт з класом.
а.психофізичний стан учнів;
б.сприймати реакцію дітей на свої запитання;
в.постійно тримати весь клас у полі зору;
г.особливості навчальної діяльності класу(темп роботи)

Дисгармонія взаємостосунків вчителя з учнями на уроці-серйозна перешкода до взаєморозуміння, яка може зробити
не результативними спроби вчителя впливати на учнів.

-сприятлива психологічна атмосфера на уроці;

- комфортні умови спілкування і діяльності учнів.







НЕОБХІДНО:
- не підкреслювати успіхи одних і невдачі інших дітей
- не протиставляти сильних слабким
- не критикувати дитину при всьму класі, частіще вести бесіди на одинці.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ
1.Оцінка власноі педагогічної діяльності(переваги, недоліки,їхні причини., шляхи корекції та удосконалення)
САМОАНАЛІЗ.
2. Визначення реального просування учнів… тобто яким є результат.
Спитають:”Ви учитель? Я учень своїх учнів”


РЕКОМЕНДАЦІЇ:

При підготовці до уроку висувати правильну постановку психологічних цілей уроку-( розвиток пізнавальних інтересів учнів, стимулювання розумовоі активності; розвиток обсягу пам”яті; формування переконань…)

Завдання психологічної корекції

Один із завдань практичної психології є надання допомоги людині у досягненні гармонії її внутрішнього світу, поліпшені суб’єктивного самопочуття і зміцнені психічного здоров’я.
Психологічна корекція є один із видів надання психологічної допомоги особистості. При розкритті поняття”психокорекція” широко використовується поняття “психотерапія”. Ці види діяльності мають близькі цілі, подібний зміст і часто доповнюють один одного.
На думку Ю.Є.Альошиної, розрізнення термінів “психокорекція” і “психотерапія ” виникло не у зв’язку з особливостями роботи, а через усталену думку про те, що психотерапією можуть займатися люди, які мають спеціальну медичну освіту. Але оскільки в науці є і психологічна модель психотерапії, то її можна розглядати як напрямок діяльності практичного психолога.
Психотерапія передбачає більш активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий та інтелектуальний рівні.
Психологічна корекція являє собою тактовне втручання у процеси психічного і особистісного розвитку людини. Мета – виправлення відхилень в процесі психічного і особистісного розвитку. Впливає не тільки на особистість, а й на оточення.
Психотерапія – спрямована на глибинне проникнення в особистість і здійснення прогресивних зрушень в її взаємодії зі світом через зміну само і світосприйняття.
Терміни часто вживаються як синоніми. Але специфіка і є спільне в цих термінах.
МЕТА


Психотерапія Корекція

Створення умов для повноцінного усунення недоліків у розвитку
становлення особистості особистості

Завдання психологічної корекції мають певну смислову відмінність.
Методи – користуються в корекції методами психотерапії (в залежності від потреб), педагогіки, методики.
Важливими ознаками психотерапії є дискретність і орієнтація на вікові норми. Дискретність – вплив психолога на відносно незалежні конкретні складові внутрішнього світу людини.
Вплив здійснюється на основі теоретичних уявлень про норми перебігу пізнавальних та емоційних процесів.
Немов вважає, що різниця між поняттями “психотерапія” і “психокорекція” полягає у наступному:
Психотерапія – це система медико-психологічних засобів, які застосовують лікарі для лікування різних захворювань.
Психокорекція – психологічні прийоми, які застосовує психолог для виправлення недоліків психології або поведінки здорової людини.
Таким чином, можна сказати про те, що завдання психокорекції формується залежно від свого адресату – дитини з аморальним розвитком чи особистість, яка має певні відхилення і труднощі в межах психологічної норми.
Корекція
- розумового розвитку
- емоційного
- невротичних станів
- неврозів
Корекція недоліків характеру ( у межах психічної норми):
- збудливість;
- дратівливість;
- лякливість, хворобливі страхи;
- песимізм або перебільшення веселості;
- нестійкість;
- імпульсивність;
- конфліктність;
- упертість;
- байдужість;
- неохайність;
- брехливість;
- замкненість;
- хвороблива сором’язливість;
- схильність до крадіжок;
- неуважність;
- деспотизм;
- жорстокість; та інше.
На основі психологічного діагнозу складається програма корекційної роботи, складовими частинами якої є:
• мета;
• напрями корекції;
• психологічні механізми допомоги;
• приблизна кількість знань, їх частота і тривалість;
• перелік методів і прийомів, які використовується;
• форма знань (індивідуальна чи групова).
Психокорекційні заняття проводяться за попередньо складеним конспектом (сценарієм), у якому відібрані завдання, спрямовані на реалізацію усіх зазначених у програмі напрямів. Після заняття психолог аналізує його успішність і складає конспект наступного заняття. Вибір форми психорекційної роботи обумовлений метою. Так, наприклад, якщо об’єктом психокорекційного впливу є навички спілкування з однолітками, то ефективнішою буде групова форма роботи. Корекцію ж недоліків пізнавальних процесів доречніше проводити індивідуально. Кількість учнів у корекційній групі не повинна перевищувати 5. за такої умови психолог може виразно усвідомити все, що відбувається у психіці кожної дитини (на відміну від роботи тренінгової групи, де працює 7-12 осіб).

Психологічні аспекти викладання української мови в початкових класах

Педагогіка сьогодні відрізняється від педагогіки вчора: змінено саму модель освіти. Залежно від світосприйняття і світорозуміння нині виділяють науково-технократичну ( раціонально). Раціональна визначає практику української сучасної школи.
Характеристиками є:

• Лінійність навчання;
• Орієнтування на досягнення як най швидших результатів ( оцінки та рейтинги є самоціллю)
• Оточення конкуруюче
• Авторитарний тип мислення
Синергитична ( сучасна гуманістична модель)
- Це парадигма самореалізації особистості: від навчання що підлягає суворій регламентації, до навчання індивідуальної діяльності школяра, її корекції та педагогічної підтримки; Формування інтересу до навчання, бажання та вміння самостійно навчатися.
У умовах особистісно-орієнтованого навчання відбувається становлення та розвиток таких важливих якостей особистості, як спонтанність, рефлективність, уміння працювати з інформацією, здатність аналізувати та синтезувати її, критичність мислення, здатність переробляти інформацію, узагальнювати її, відбирати найголовніше робити висновки, вміння спілкуватись, висувати нові ідеї, приймати зважені рішення та відповідати за наслідки власних дій.
І тому, сучасні вчені, педагоги, психологи, методисти схиляються до того, що активізація та розвиток мислення учнів дає змогу розвивати їхнє мовлення, збагачувати словник, опановувати мову як засіб формування думок і обміну ними з іншими, вчитися бачити і розуміти красу та виразність мови.
Зокрема, К.Ушинський зазначав: “Той хто хоче розвивати в учневі мовні здібності, повинен розвивати в нього насамперед вміння мислити”. Процес мислення складається з нерозривно пов’язаних один з одним операцій аналізу й синтезу. Щоб вивчити рівень розвитку цих операцій мислення, а також здібності учня логічно мислити на словесному матеріалі можна звернутися до методики В.Марищука.



Аналіз
Методика полягає в доборі слів, що мають загальні родові ознаки логічні зв’язки з певним узагальнюючим словом. Кількість завдань 20.
18 і > високий рівень
14-17 – аналітичні здібності середні
9-13 – розвинені недостатньо

Високі показники в даному тексті свідчать , що в учня хороший словниковий запас, а це буває тоді коли учень багато читає, аналізує прочитане, здатний міркувати.
9-13 словниковий запас як активний так і пасивний дуже бідний. Мова бліда, засмічена словами-паразитами, він важко добирає необхідні слова.
Синтез
Методика полягає в об’єднанні слів загальним родовим поняттям і в пошуку “зайвого” слова, що до цього загального родового поняття не належить. Кількість завдань 20.
17 і > високий
Учень легко вхоплює зв’язки й закономірності , на словесному матеріалі, на підставі одиничних висновків здатний робити загальні висновки, мислить поняттями й категоріями, здатний “філософствувати”, має розширене поле сприйняття.
Рекомендації:

1. На уроках з розвитку мовлення не більше ( 3-5 хв доречно навчати учнів розв’язувати винахідницькі завдання:
2. Доктор психологічних наук О.Кульчицка пропонує перелік:
• Пінцет – 20секунд “Як з тонкої та вузької трубки нам витягти шматок папірця, якщо в нас напохваті немає пінцета”
• Ручки сумки -15сек “… щоб ручки сумки не тиснули нам на руки коли ми несимо щось тяжке?”
• Шкатулка -10сек – 4 тюбики з кришечками від зубної пасти, як за їх допомогою зробити ніжки для шкатулки.
3. Учитель допускає спеціально помилку…
4. Джоні Радарі – реконструкція – слова які загубили букви на правило “ і” чи “и” “е” чи “і” Розуміють ще зміну сюжетів, слів.
До всіх прикметників додати префікс “най” і прочитати текст у новому вигляді.
Рекомендації:
- запам’ятовувати треба в доброму настрої й на “свіжу голову”, коли ще не настала втома.
- під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формулою і змістом.
- слід обробляти інформацію для запам’ятовуванна, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виділяючи опорні сигнали (вузлики на пам’ять)
- коли учень щось вивчає, налаштовуйте його на уявлення, а не запам’ятовування .
- не примушуйте учня зазубрювати, краще з нею пограти з інформацією використовуючи вправи “Школи ейдетики”

Особливості статеворольової поведінки підлітків і навчально-виховний процес

Особливості статеворольової поведінки підлітків і навчально-виховний процес

Стаття присвячена аналізу впливу гендерних стереотипів на організацію навчально-виховного процесу в школі. Висвітлюються особливості становлення психологічної статі в дитячому і юнацькому віці, аналізується роль соціальних інституцій, зокрема загальноосвітніх шкіл, у формуванні статеворольової поведінки дітей і підлітків. Визначаються шляхи вдосконалення статеворольового виховання учнів.
Постановка проблеми
Особистісне самовизначення і соціалізація сучасних школярів відбувається в складних соціально-економічних умовах, які характеризуються суперечністю життєвих ціннісних пріоритетів. Ці умови активізували процес модернізації освіти. Відбулося чимало змін і в організації, і у змісті освітнього процесу, проте через свою незбалансованість вони не надали йому цілісності. „Нові” освітні технології, що постійно впроваджуються „згори”, ґрунтуються на старих засадах: вони не враховують пізнавальні можливості та психологічні особливості сучасних учнів, зокрема їх статеворольову поведінку.
На проблеми статево-рольового самовизначення підлітків впливають не лише особливості перехідного віку (який вже сам по собі є кризовим), але й фактори соціального середовища, зокрема негативний досвід стосунків між батьками підлітків, безконтрольна пропаганда низькопробних зразків поведінки „справжніх чоловіків і жінок”, брак науково обґрунтованої програми статевого виховання. Для українського інформаційного простору характерна пропаганда сумнівних еталонів життя в цілому та статево-рольової поведінки зокрема. При цьому в якості життєвих цінностей дітям і підліткам нав’язуються нехарактерні для української ментальності сексуальна свобода, культ споживання, жорсткий раціоналізм. В результаті у підлітків формується неадекватне уявлення про статеворольову поведінку, виникає дисгармонія у розвитку якостей, що визначаються як „маскулінність” і „фемінність.
Аналіз публікацій і досліджень
У працях Л. Виготського і С. Рубінштейна підлітковий вік розглядається як найбільш сенситивний для формування статеворольової поведінки. На їхню думку, провідна роль у становленні позитивної статеворольової ідентичності належить дорослим, які допомагають дитині усвідомити власну статеву належність і свідомо чи підсвідомо навчають дитину засвоїти її статеву роль, яка має відповідати прийнятим у даному суспільстві стереотипам маскулінності і фемінності. Тим часом сучасні дослідники (І. Кон, А. Мудрик [3]) вважають, що за браком у юнаків та дівчат цілісних уявлень про сучасні „чоловічі” і „жіночі” якості, через відносну невизначеність соціальних ролей чоловіків і жінок, а також через несформовану рефлексію, процес становлення статеворольової поведінки ускладнюється.
Уявлення про статеві ролі формуються, передусім, у сім'ї. В. Мухіна зазначає[5], що дитина копіює ті форми поведінки, які вона бачить в родині, як корисні, так і шкідливі. А. Захаров [1] пише, що член сім'ї тієї ж статі є необхідною і найбільш доступною моделлю для засвоєння поведінки, що відповідає статі.
Сексопатологи Г. Васильченко, Н. Іванов, А. Свядощ, М. Жуковський відхилення у психосексуальному розвитку найчастіше пов’язували з порушеннями у багатомірному процесі статевої соціалізації. Недостатня диференційованість статевих ролей в сім'ї та у позасімейному оточенні, невизначені зразки маскулінності – фемінності і гендерні стереотипи призводять до спотворення статево-рольової поведінки підлітків. Не останню роль у цьому процесі відіграє і „безстатевість” традиційної системи освіти [1 – 4].
Незважаючи на очевидну необхідність врахування особливостей статеворольової поведінки і темпів та стадій психосексуального розвитку учнів у навчально-виховному процесі, нині у школі цій проблемі не надається достатньої уваги. Немає програми підготовки школярів до виконання майбутніх соціальних ролей, педагоги не готові здійснювати статеве (статеворольове) виховання учнів.
Мета дослідження – аналіз сучасної ситуації щодо врахування особливостей статево-рольової поведінки учнів у навчально-виховному процесі.
Основний матеріал дослідження
Дитина, починаючи від народження, сприймається оточуючими як представник певної статі, носій чоловічих чи жіночих властивостей. Уявлення про характерні для кожної статі іграшки та інтереси проявляються у дітей вже у 2,5 – 3 роки, причому дівчачі стереотипи більш гнучкі. Це пов’язано як з випереджаючим когнітивним розвитком дівчат, так і з тим, що суспільство визначає чоловічі ролі жорсткіше, надаючи їм більшої цінності. В процесі формування гендерної ідентичності ігрове спілкування дітей, так само, як і їхні емоційні уподобання, диференціюються за статтю. У два роки малюк вже знає, що він є хлопчиком чи дівчинкою, але ще не може пояснити, чому це так. З трьох років діти починають запитувати про статеві відмінності та про появу дітей. Поступово вони усвідомлюють, що і дорослі, і ровесники діляться на чоловіків і жінок, хлопців і дівчат. У чотири роки діти розрізняють людей за статтю, проте зважають лише на зовнішні ознаки – одяг, зачіску тощо. Далі вони починають усвідомлювати, що статеві відмінності пов’язані з різницею у будові тіла та статевих органів [3]. У першому класі учні розуміють свої статеві відмінності, дівчата більше стежать за своєю зовнішністю, а хлопці намагаються бути сильними та вправними. У віці від 8 до 11 років хлопці й дівчата майже весь час граються окремо. Різниця між ними настільки велика, що Е. Маккобі (1998) говорить про існування двох різних культур дитинства, завдяки яким формуються якості, що асоціюються у нас з поняттями маскулінності і фемінності.
Важливу роль у формуванні психологічної статі дитини дошкільного і молодшого шкільного віку відіграє сім'я, зокрема – поведінка батьків. Перший „сценарій” взаємин між статями підсвідомо формується у дітей як „зліпок” зразків поведінки матері і батька як представників певної статі. Таким чином, формування маскулінності і фемінності підлітків залежатиме від того, наскільки виражені ці якості у батьків і як вони проявляються у поведінці в родині. Соціально-психологічні дослідження виявили тенденцію до фемінізації чоловіків і маскулінізації жінок. Набуття жінками „чоловічих” рис поведінки і характеру, а чоловіками – „жіночих" впливає на становлення статеворольової поведінки юного покоління.
Значний відсоток нашого суспільства складають неповні сім'ї. В таких родинах мати вимушена поєднувати у собі і жіночі, і чоловічі ролі, що негативно впливає на процес ідентифікації дитини зі своєю статтю. Аналогічна ситуація складається і в сім'ях, які за своєю структурою є повними, але батько має низький авторитет як тато й чоловік. Діти, які виховуються за таких умов, виявляються неготовими до майбутнього сімейного життя, адже мають спотворені зразки статеворольової поведінки [7]. Висновки науковців засвідчують, що нині сім'я не має необхідного потенціалу для формування статеворольової поведінки дітей і підлітків. За таких умов це завдання виконують інші соціальні інститути, в тому числі й навчальні заклади.
Проте у школі статеві відмінності ігноруються, вважаються другорядними, відтак дитина з хлопчика чи дівчинки перетворюється на учня „середнього” роду. Теперішні методики навчання не враховують особливості статеворольової поведінки школярів. Згадаємо, яким чином діти різної статі організовують свою гру. Дівчатам не потрібна велика територія, їм досить невеликого простору щоб гратися, наприклад, в „доньки-матері”. Їхні ігри грунтуються на міжособистісних стосунках, тут не передбачається певних правил. Якщо ж деякі умови все ж задаються, то вони швидко змінюються при зміні обставин. Ігри ж хлопчиків спрямовані на дослідження різних об’єктів. Якщо обмежується їх ігровий простір, то вони максимально інтенсивно використовують існуючу територію.
У навчальному процесі найчастіше використовуються методики репродуктивного, а не пошукового характеру. Навіть при пояснені нового матеріалу педагоги орієнтуються переважно на дівчат, які дивляться на вчителя і схвально хитають головою, демонструючи, що їм все зрозуміло. Хлопці ж, уважно слухаючи педагога, досліджують територію навколо себе, за що і отримують зауваження ніби за погану поведінку. Не дивно, що за таких умов улюбленими предметами хлопців - учнів молодших і середніх класів стають фізкультура і трудове навчання. Зазначимо, що і на цих уроках їм часто не дають можливості задовольнити природну пошукову діяльність. Так, у третьокласника однієї з київських шкіл було записано в щоденнику: „Стрибав на уроці фізкультури”. Неврахування особливостей поведінки хлопчиків під час уроків призводить до загострення конфліктів між ними та педагогами. Внаслідок цього підвищується тривожність хлопців, пов’язана зі страхом негативних наслідків своєї поведінки. В цілому ж типове для наших шкіл правило „сиди мовчки і слухай” не є дієвим для представників обох статей, хоча дівчата пристосовуються до нього легше, ніж хлопці.
Класні керівники природничо-математичних класів, у яких здебільш навчаються хлопці, скаржаться, що їхніх учнів частіше вважають недисциплінованими, ніж учениць паралельного гуманітарного класу. Поведінку хлопців обговорюють на педагогічних радах, тоді як витівки дівчат часто лишаються непоміченими.
Індиферентність української освіти до статевих відмінностей виражається також і в її змістовій безадресності. Тоді як зміст навчальних планів і шкільних дисциплін має виражену технократичну, природничонаукову тенденцію і побудований з урахуванням перспективи залучення випускника до технологічного процесу (внаслідок цього його можна розглядати як переважно чоловічий), форми організації навчання з самого початку вимагають старанності, уважності, дисциплінованості, що за психофізіологічними параметрами відповідають переважно жіночим якостям. Таким чином, шкільні вимоги легше виконувати дівчатам, і це змушує більшість хлопців шукати шляхів самоствердження поза межами навчального закладу.
Існує думка, що впроваджувати гендерно орієнтовану педагогіку можна лише в установах, де дівчата і хлопці навчаються окремо. Але ж гендерна сегрегація ускладнює формування у дітей комунікативних навичок, необхідних чоловікам і жінкам для подальшої спільної діяльності. Змішані за статевою ознакою школи нині переважають у більшості західних країн, за винятком закладів військового чи церковного напряму.
Негативно позначається на формуванні статеворольової поведінки школярів і фемінізація школи. Через свої біологічні і психофізіологічні властивості жінка є більш конформною і легше піддається навіюванню, ніж чоловік. Її сприйняття більш деталізоване, звідси й більша чутливість до зовнішньої упорядкованості, а мислення більш конкретне й прагматичне, що орієнтує не стільки на виявлення закономірностей, скільки на отримання необхідного результату. Зрозуміло, що до умов радянської і пострадянської школи легше адаптувалися педагоги-жінки, які прийняли роль „провідника прогресивних ідей і знань”, носіїв єдино правильної думки. Тоді як більш схильні до самоаналізу і рефлективності педагоги, які ставили під сумнів „незаперечні істини” і не керувалися принципом „вчитель завжди має рацію”, змушені були піти зі школи.
Нині ситуація мало в чому змінилася. Наше суспільство залишається суспільством патріархального типу, тобто суспільством, у якому домінуючу роль відіграють чоловіки. Фемінізація шкіл призводить до того, що дитині, а особливо підлітку, все важче мати в школі взірець чоловічої поведінки, їм практично неможливо самореалізуватися в стінах навчального закладу.
Ще складніша ситуація пов’язана з неврахуванням темпів статевого дозрівання сучасних підлітків. У школі зазвичай більше турбуються про успішність і дисципліну. Вчителі прагнуть обійти так звані „гострі кути” при висвітленні питань дружби і кохання між юнаками і дівчатами. Але найбільше вони бояться питань щодо сексуальних стосунків. Побоюючись сказати підліткам щось зайве, школа дає їм значно менше інформації з цих питань, і робить це значно пізніше, ніж треба.
На жаль, доводиться констатувати, що в Україні немає окремого предмета в шкільному курсі, повністю присвяченого статевому вихованню і підготовці молоді до сімейного життя. Раніше в системі освіти був курс „Етика і психологія сімейного життя”. Хоча вже на момент його впровадження (1984 – 1985 рр.) його програма морально застаріла і не відповідала вимогам підлітків. 1993 року Міністерство освіти України започаткувало реформу гуманітарної освіти та зобов'язало групу лікарів і педагогів розробити програму освітньої дисципліни „Сім'я і сімейні відносини”. Метою її запровадження було сприяння розвитку свідомості і самосвідомості особистості, починаючи з дошкільного віку та закінчуючи студентськими роками. При цьому основна увага мала звертатися на розвиток здатності розуміти психологію людини своєї і протилежної статі, поглибленню соціально-перцептивних якостей, спонуканню потреби у самопізнанні та самовдосконаленні. До програми мали входити такі розділи: „Сім'я у житті людини”, „Я та оточуючі люди”, „Людина серед людей”, „Стать і статеві ролі”, „Тіло, здорове духом”. Однак і ця програма не була впроваджена.
1998 року Центр планування сім’ї Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України розробив програму статевого виховання дівчат у середній школі. На жаль, вона не стала обов’язковою для вивчення учнями і навіть не входить до переліку факультативів. Окремі її елементи взяті за основу для побудови програм профілактики шкідливих звичок та формування здорового способу життя, що реалізуються соціальними службами молоді. Нині єдиним джерелом знань про стать і статеві стосунки залишається курс „Основи безпеки життєдіяльності", в якому за три години викладається тема „Хвороби, які передаються статевим шляхом”. Очевидно, що за такий час навчити дітей навіть цьому питанню неможливо. Щоправда, шкільні психологи проводять індивідуальні консультації учнів та окремі заняття для дівчат і хлопців, де обговорюють питання статі і статевих стосунків. Стихійність цієї діяльності нерідко призводить до ще більшої табуйованості теми.
Останнім часом з’являється література, присвячена статевому вихованню дітей і підлітків, зокрема, підручник В. Кравець „Історія гендерної педагогіки” [4], а також „Половое воспитание: Учебник для высших учебных заведений” [6]. Проте у більшості сучасних програм підготовки педагогів у вищих навчальних закладах немає розділів про специфічно статеві психологічні особливості і про виховання школярів з урахуванням їх статевої належності. В цілому ж майбутні педагоги виявляються некомпетентними у питаннях статевого дозрівання, особливостей статево-рольової і сексуальної поведінки підлітків та юнацтва.
З метою вивчення особливостей сексуальної поведінки сучасних підлітків ми провели анонімне анкетування учнів київського ліцею „Універсум”. Результати анкетування засвідчили, що питання статі, статевих стосунків і шлюбу дуже хвилюють підлітків, особливо дівчат. При цьому дуже малий відсоток опитаних отримує хоч якусь інформацію від батьків (в основному, дівчата від матерів) і зовсім не отримують інформації зі школи. Головними джерелами такої інформації все більше мірою стають Internet, відео і телебачення. Це свідчить про недовіру до інформації щодо статевих питань, яку надає школа, або про брак відвертості, безпосередності, які так необхідні дітям і підліткам у розмовах на теми особистісного, інтимного.
У 2004 - 2005 навчальному році в ліцеї „Універсум” у 8 - 11 класах ми провели цикл авторських уроків, присвячених темі кохання і статевих стосунків. Незважаючи на непідготовленість учнів до сприйняття такої інформації в стінах навчального закладу, було відзначено зацікавлення учнів у поданому матеріалі та підвищення рівня довіри до вчителів.
На жаль, така практика є епізодичною. В першу чергу через те, що педагогів не готують до цього аспекту виховної роботи. Така підготовка має спрямовуватися як на озброєння фахівців знаннями з сексології, так і на подолання „педагогічної боязкості” у питаннях статі і статевих стосунків. І якщо першу проблему можна вирішити за допомогою самоосвіти, то друга вимагає кваліфікованої підготовки і тривалої роботи над собою. Така підготовка не може бути зведена лише до кількох лекцій з сексуального розвитку і поведінки підлітків, вона потребує зняття емоційних бар’єрів у педагогів, розуміння того, що статевий розвиток ні зупинити, ні загальмувати неможливо, і йдеться про те, хто ж стане ефективним вихователем: фахівець як носій науково обґрунтованих знань, соціального та культурного досвіду, чи „неорганізований інформаційний простір”, який включає в себе і застарілі соціальні стереотипи, і випадкові, спотворені відомості, одержані з різних джерел.
Д. Ісаєв, В. Каган [2] називають такі якості, необхідні фахівцям для проведення статевого виховання: ерудованість, володіння педагогічною майстерністю, емпатія, знання психології дітей і підлітків, неупередженість, пов’язана з статтю, комунікабельність, довіра до вихованців, уміння приймати сексуальність як явище незбудження статевого потягу.
З метою визначення рис особистості, необхідних фахівцям для здійснення статевого виховання, ми запропонували фахівцям соціально-реабілітаційних центрів системи соціальних служб для молоді Києва проранжувати риси особистості за ступенем їх важливості і сформованості у кожного з них. Анкетування проводилося серед учасників інформаційно-просвітницького тренінгу „Пізнай себе” та фокус-груп на базі соціально-реабілітаційного центру Солом’янського району Києва „Подолання”. Загальна вибірка становить 50 осіб. У першому випадку учасникам пропонувалося за 5-бальною шкалою оцінити важливість риси при проведенні сексуального виховання молоді (найбільш важлива – 1, найменш важлива – 5). У другому випадку пропонувалося за 5-бальною шкалою оцінити ступінь сформованості даної риси у себе (1 – найсильніше, 5 - найменше) (таблиці 1 і 2).
Таблиця 1
Важливість рис особистості для учасників анкетування
№ Риса Важливість
1 2 3 4 5
1 Комунікабельність 34 9 7 - -
2 Здатність розв’язувати проблеми 28 17 - 3 2
3 Послідовність 13 8 16 12 1
4 Брак емоційних бар’єрів щодо теми сексуальності 13 7 6 12 12
5 Повага до клієнтів 11 8 19 7 7
6 Впевненість у собі 10 9 16 7 8
7 Толерантність 9 11 7 14 9
8 Емпатія 6 9 8 15 14

Насамперед констатуємо факт нерозуміння частиною опитаних низки фахових термінів (емпатія, рефлексивність, толерантність, референтна група). Очевидно, що найбільш значущими рисами, необхідними для проведення сексуального виховання, опитані вважають комунікабельність та здатність розв’язувати проблеми. А тому, що немає емоційних бар’єрів щодо теми сексуальності та емпатії, відводяться найнижчі за рангом місця.
Таблиця 2
Самооцінка сформованості рис особистості в учасників анкетування
№ Риса Самооцінка сформованості рис
1 2 3 4 5
1 Комунікабельність 45 4 1 - -
2 Повага до клієнтів 43 5 2 -
3 Послідовність 43 4 3 - -
4 Толерантність 42 6 2 - -
5 Впевненість у собі 34 8 2 5 1
6 Здатність розв’язувати проблеми 31 11 6 1 1
7 Брак емоційних бар’єрів щодо теми сексуальності 23 7 17 3 -
8 Емпатія 18 14 9 7 2

Аналізуючи ступінь самооцінки сформованості таких якостей у фахівців, можна констатувати, що респонденти вважають, що майже всі із зазначених якостей сформовані у них достатньою мірою. Проте опитані висловлювали сумнів щодо необхідності подолання емоційних бар’єрів, пов’язаних з сексуальністю, та наполягали на їх збереженні.
Маючи досвід проведення занять для фахівців з сексуального виховання, вважаємо, що одних лише лекцій для цього недостатньо, а тому розробили програму тренінгу „Пізнай себе”, спрямованого на подолання негативних стереотипів у ставленні до сексуальності. Ми зробили спробу поєднати елементи тренінгу особистісного зростання з елементами інформаційно-просвітницького тренінгу. Для збору інформації було використано метод природного експерименту.
Програма тренінгу апробовувалась на педагогах соціально-реабілітаційних центрів Києва. З’ясувалося, що тема сексуальності для багатьох учасників залишається закритою (про яку можна говорити тільки пошепки). При проведенні вправ, спрямованих на вираження власного ставлення до статевих стосунків, більшість фахівців зустрічалися з труднощами подолання емоційних бар’єрів, пов’язаних з табуйованістю теми. На початку тренінгу відчувався певний спротив груповій роботі, сприйняттю інформації за даною темою і, особливо, необхідності зміни власної поведінки. Педагоги були налаштовані на готові знання, причому такі, які відповідали б їх особистим переконанням, а все, що йшло всупереч з ними, сприймалося негативно. Склалося враження, що, попри усвідомлювану спеціалістами актуальність сексуального виховання на належному рівні, вони не бажають руйнувати свої захисні настановлення, які заважали вільному обговоренню теми сексуальності у фаховому колі об’єктивно та відкрито.
Висновки
Незважаючи на декларовану необхідність реформування системи освіти і становлення гендерно орієнтованої педагогіки, нині система української освіти лишається „безстатевою”. Попри те, що з’являються школи, в яких дівчата і хлопці навчаються окремо, педагогічна практика свідчить, що це не сприяє формуванню адекватної статеворольової поведінки школярів. У масових школах, де навчаються учні різної статті, зміст освіти і форми організації навчально-виховного процесу побудовані так, що не враховують психологічних особливостей дівчат і хлопців. В цілому ж наша педагогіка здебільш орієнтована на дівчат; вчителі часто негативно налаштовані до статевоспецифічних особливостей хлопців. Ситуація ускладнюється ще й тим, що в сучасних умовах педагоги виявляються неготовими до роботи з підлітками. Ігноруючи прояви їх статеворольової поведінки, вони не можуть стати взірцями для наслідування та значущими для підлітків дорослими.
На нашу думку, давно назріла потреба впровадження в систему шкільної освіти програми статеворольового виховання, яку мають реалізовувати педагоги, що пройшли спеціальну підготовку і подолали свої упередження, пов’язані із зафіксованими стереотипами табуйованості теми сексуальності.
Лiтература:
1. Захаров А. И. Психологические особенности восприятия детьми роли родителей // Вопросы психологии. 1982. № 1. С. 57 – 68.
2. Исаев Д. Н., Каган В. Е. Половое воспитание и психогигиена пола у детей. Л., 1980. 184 с.
3. Кон И. С. Психология половых различий // Вопросы психологии. 1991. № 2. С. 47 – 57.
4. Кравець В. П. Історія гендерної педагогіки. Навчальний посібник. – Тернопіль: Джура, 2005. – 440 с.
5. Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. М., 1988. 432 с.
6. Половое воспитание: Учебник для высших учебных заведений. – Ростов н/Д: изд-во „Феникс”, 2001. – 320 с.
7. Репина Т. А. Проблема полоролевой социализации детей. – М.: Издательство Московского психолого-социального института, Воронеж: издательство НПО „МОДЭК”, 2004. – 288 с.

Основні вимоги до уроку

"Урок - перше вогнище,
зігрівшись біля якого людина
прагне стати мислителем "
Г.О. Пуліна
В проекті Концепції розвитку середньої освіти окреслено основну мету освіти ХХІ століття : " Освіта ХХІ століття - це освіта для людини. ЇЇ стрижень - розвивальна, культурологічна домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв"язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни"
Парадигмою шкільного освітнього простору є впровадження особистісно орієнтованого навчання , яке грунтується на синерге -
тичній педагогічній парадигмі. Для синергетичної парадигми харак -
терні такі ідеї та принципи:
- визначення першорядності процесу пізнання ( знаходження кожним істини), залучення учня до процесу пошуку;
- цінність співпраці ( навчально-виховний процес має бути побудований як діалог або полілог і багатий на імпровізації )
- орієнтація на процес навчання ( важливі не тільки результати , а й процес досягнення усіх результатів ) ;
- рівність і довіра до пізнавальних можливостей усіх дітей, віра в їхні творчі можливості ;
- тривимірне навчання ( широкий світогляд, глибина знань, постійне їх оновлення ) , яке не обмежується навчальними програмами ;
- учитель виступає як лідер, учень - як партнер, займаючи активну позицію;
- батьки партнери школи, що надають освіті моральну і матеріальну допомогу.

Урок залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно орієнтованого навчання суттєво змінюється його функція, форма організації

ФУНКЦІЇ ТА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ УРОКУ
Урок в ососбистісно орієнтованій системі навчання підпорядкований не повідомленню та перевірці рівня знань ( хо-
ча й такі уроки потрібні) , а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладає вчитель. Для цього вчитель, працюючи з класом у полілоговому режимі виділяє різні індивідуальні значеннєві ( семантичні ) "коди" та, спираючись на них відбирає ті, які найбільше відповідають науковому змісту знань, що підлягають засвоєнню.
Робота на уроці з суб"єктним досвідом учня вимагає від учителя спеціальної підготовки : не просто вміння викладати свій предмет, а вміння аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми.
У цих умовах змінюється режисура уроку. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співробітничають з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою вчителя ведуть відбір змісту, закріпленого науковими знаннями.
У перебігу бесіди немає правильних ( неправильних ) відповідей, є різні позиції, точки зору, виділивши які, вчитель потім починає обробляти їх з позицій свого предмета, дидактичної мети. Таку роботу можна проводити тільки на уроці, на якому жорстко задано контекст та зміст бесіди, але їх передачу організовано як " зустріч" різного розуміння цього змісту, носієм якого є не тільки вчитель, а й самі учні. Науковий зміст народжується як знання, яким володіє не тільки вчитель, а й учень. Відбувається своєрідний обмін знанням, колективний відбір його змісту. Учень у цьому процесі є учасником його породження. За таких умов знання , які необхідно засвоїти, стають особистісно значущими.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО УРОКУ
Сформулюємо основні вимоги до особистісно орієнтованого уроку:
- пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу ;
- орієнтація на процес навчання за методикою співробітництва;
- орієнтація на особистісні досягнення учнів ;
- створення емоційно-актуального фону уроку, ситуацій успіху;
- чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку ;
- раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання ;
- використання активних методів навчання мультимедійних систем;
- зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем;
- формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;
- заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.
ВИМОГИ
ДО СУЧАСНОГО
УРОКУ
ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІ
1. Пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу.
2. Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.
3. Орієнтація на процес навчання за методикою співробітництва.
4. Орієнтація на особистісні досягнення учнів.
5. Тривимірне навчання.
6. Створення емоційно-актуального фону уроку, ситуацій успіху.
7. Педагогічний такт і культура мови.
8. Пізнавальна самостійність учнів.
9. Чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку.
ДИДАКТИЧНІ
1. Раціональне використання кожної хвилини уроку.
2. Раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання.
3. Використання активних методів навчання, мультимедійних систем
4. Зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем.
5. Формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці.
6. Індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу.
7. Використання сценарних варіантів уроків, які забезпечуються різноманітними носіями інформації.
8. Заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.
9. Організоване закінчення уроку.
ПСИХОЛОГІЧНІ
1. Врахування психологічних особливостей кожного учня.
2. Нормальний психічний стан і стійкий настрій вчителя і учнів.
3. Розумна вимогливість і доброзичливість учителя до учнів.
4. Педагогічна етика і психологічний такт.
ГІГІЄНІЧНІ
1. Температурний режим.
2. Норми освітлення.
3. Провітрювання.
4. Відповідність нормативам шкільних меблів.
5. Чергування видів навчальної роботи і різноманітність методів навчання.
ЗАСОБИ ДОСЯГНЕННЯ МЕТИ
Метою особистісно орієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів.
Засобами досягнення цієї мети можуть бути:
- використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб"єктний досвід учнів;
- створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;
- стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо;
- оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом;
- заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;
- створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.
ТЕХНОЛОГІЯ УРОКУ
Технологія особистіно орієнтованого уроку складається з таких основних "вузлів":
І. Етап орієнтації
Мотивація вчителем наступної діяльності, позитивна установка на роботу.
Орієнтація учнів щодо місця заняття, яке проводиться, в цілісному навчальному курсі, розділі, темі ( схеми, таблиці, опори, словесна установка тощо )
Опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.
ІІ Етап визначення мети
Визначення разом з учнями особливостей значущих завдань тієї діяльності, яку передбачено здійснити протягом уроку ( що може дати робота учня саме на цьому уроці для складання тематичного заліку, державної атестації, майбутнього життя).
Визначення показників досягнення поставлених завдань ( які знання , уявлення, способи діяльності про це свідчитимуть).
Методи і засоби реалізації першого та другого етапів : актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, "мозковий штурм" формування пізнавального інтересу тощо.
ІІІ Етап проектування
Залучення учнів (по можливості ) до планування діяльності, яка здійснюється на уроці, через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовка наочності тощо ) :
складання плану наступної роботи;
обговорення плану роботи, яку передбачено виконати.
ІV Етап організації плану діяльності
Подання варіативності у виборі способів навчальної діяльності
(письмового або усного; індивідуального або в групі; переказ опорних положень або розгорнута відповідь; в узагальнюючому вигляді або конкретних прикладах тощо).
Вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу
(конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо).
Вибір учнями (у разі можливості) завдань та способів їх виконання під час закріплення знань, формування вмінь та вироблення навичок.
Варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнями складності та способами виконання).
Методи та засоби психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів : заохочення; створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху; пізнавальний інтерес; створення проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень; виконання творчих завдань; кооперація учнів; створення ситуації взаємодопомоги тощо.
V Етап контрольно-оцінювальний
- Залучення учнів до контролю за розвитком навчальної діяльності (форми взаємоконтролю у парі чи групі; самоконтроль).
- Участь учнів у виправленні допущених помилок, осмислювання їх причин (взаємо- та самоаналіз).
- Надання учням можливості самостійно або за допомогою вчителя чи інших учнів порівнювати отриманий ними результат з критеріями стандарту, закладеного у навчальній програмі.
- Використання механізмів позитивного ставлення до успіху школяра та виставлення рівневих оцінок за дванадцятибальною системою оцінювання навчальних досягнень учнів не тільки за кінцевий результат, а й протягом процесу навчання.
Засвоєння учнями структури діяльності відбувається завдяки вчителю, який допомагає учням:
- орієнтуватися у навчальному матеріалі (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття);
- визначити або брати участь у визначенні мети конкретної навчальної діяльності;
- реалізувати план діяльності, мати можливість варіювати цей процес у межах визначених норм;
- самостійно або спільно з іншими учнями та вчителем оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи її з освітнім стандартом (критеріями досягнення мети).
Саме суб'єктне ставлення до завдань діяльності, присвоювання та погоджування цих завдань учнями і вчителем у діалоговій взаємодії є першим відправним пунктом в реалізації особистісно орієнтованого навчання (немає мети - немає суб'єкта!).
Завершальним етапом навчальної діяльності на уроці є усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, підкріплення позитивної мотивації щодо самої діяльності.
Література
1. Б. Житник. Основи сучасного навчання, К.: Ред. загальнопед. газ., 2004.
2. С. Подмазін Технологія особистісно орієнтованого уроку, К.: Ред. загальнопед. газ., 2004.
3. Н.М. Десятниченко. Роздуми про особистісно орієнтоване навчання, К.: "Плеяда" Відкритий урок № 13-14, 2001.

Гімн Психологів

Гімн Психологів


У нас робота дуже нелегка.
Про психічне ми здоров’я дбаєм,
У важкі хвилини для людей
Радо завжди їм допомагаєм.
У нас знання і досвід уже є,
Є свої надбання і секрети.
Та життя нам іноді дає
Найрізноманітніші сюжетию

Приспів
Психолог- це гордо звучить,
І треба нам, друзі старатись,
Щоб завжди і всюди світить.
Знання щоб усім дарувати.

І нехай роки летять у нас,
Серцем і душею не старіймо,
З кожним кроком ми йдемо вперед.
З кожним роком ми лише мудрішаємо.

У роботі завжди ми живем,
В серці в нас лише одна надія:
Що проблем поменшає в людей.
Душу це психолога зігріє.

Приспів

Рекомендації щодо поведінки у конфліктній ситуації

Рекомендації щодо поведінки у конфліктній ситуації

1. Спокійно вислухайте все, що хоче сказати опонент.
2. відповісти на всі запитання.
3. Навіть якщо негативні емоції опонента зростають, зберігати спокій і відповідати нейтральним тоном.
4. виявляти витримку, готовність вислухати й спробувати допомогти.
5. Якщо ж напруження зростає і опонент просто не бажає прислухатися до слів, найкращий вихід – просто піти, не коментуючи нічого при цьому.








Ознаки толерантної людини

• Добре співпрацює з іншими на засадах партнерства.
• Готова змиритися з думками інших.
• Поважає людську гідність.
• Сприймає іншого таким, яким він є насправді.
• Здатна поставити себе на місце іншого.
• Поважає право бути іншим.
• Визнає розмаїття.
• Терпима до чужих думок, вірувань, поведінки.
• Відмовляється від домінування й насильства.

вівторок, 8 грудня 2009 р.

Профілактика агресивності та жорстокості серед неповнолітніх і молоді.

Перебудова нашого суспільства, пов’язана з переходом на ринкові відносини, призвела не лише до економічних та політичних змін, а й до змін моральних норм, поведінки людей, а особливо молодого покоління. Шкільні психологи, батьки, педагоги відрізняють; у дітей та підлітків зростає асоціальна спрямованість поведінки. Вони стали вразливішими та агресивнішими. Агресивні тенденції стали характернішими навіть для поведінки дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Тому однією з актуальних проблем, яка постає сьогодні перед психологами та педагогами, є проблема агресивності дітей.
Психологи-дослідники дедалі більше уваги приділяють вивченню самого феномена агресії, агресивних проявів і тенденції поведінки, питань профілактики агресивності.
Що ж таке агресивність? Термін “агресія ” чимало визначень. Учені психологи й досі дискутують з приводу термінологічного визначення агресивності.
Агресія- це фізична чи вербальна поведінка, пов’язана з необхідністю
( бажанням) завдати шкоди будь-кому. Існує два види агресії: ворожа
( агресія, збудником якої є злість; це агресія-самоціль) та інструментальна ( агресія , яка є засобом досягнення якої-небудь мети).
Тисячі видатних дослідників у галузі психології, психіатрії, юриспруденції вже давно зробили наукові висновки, в основі яких не тільки твереза логіка, але й наукові дослідження, підтверджені конкретними прикладами: телебачення, комп’ютерні ігри можуть бути джерелом деструктивної, антигромадської поведінки. Вони можуть призводити до спалаху необгрунтованої агресії, викликати залежність подібну до наркотичної, а в тих або інших життєвих ситуаціях стати конкретним прикладом застосування жорстокості й насильства.
Військовий експерт із психології вбивств Дейв Гросмак зауважив: “Коли дитина, граючись, убиває , вона переживає такі ж відчуття й такий вплив на психіку, як солдат або офіцер у бойових умовах”. Його думка не безпідставна, якщо враховувати той факт, що багато сучасних військових тренажерів для навчанню керуванню технікою, веденню бойових операцій, звільненню заручників-майже такі самі рольові комп’ютерні ігри, в які грають наші підлітки. Діти, які часто зустрічаються з жорстокістю в іграх, ймовірно розглядатимуть насильство як ефективний спосіб вирішення конфліктів, а агресивну поведінку вважатимуть прийнятою. Насильство в іграх веде до сприйняття, світу як місця, де панує зло й жорстокість. Крім того, зростає страх стати жертвою насильства, і в результаті стверджується психологія самозахисту й недовіри до навколишнього світу. Крім того в останні роки світова медицина фіксує й нову проблему, так званий синдром відео ігрової епілепсії (СВЕ) симптомами якого є головні болі, тривалі спазми мускулатури обличчя, порушення зору , а також характерні для епілепсії підозрілість, ворожо-агресивне ставлення до близьких, запальність.
Науково доведені приклади негативного впливу на психіку дитини, а також трагічні події змусили таких високорозвинених демократичних країн, як США, Японія, Великобританія, країн Євросоюзу прийняти нормативні акти, які регламентують поширення програм телебачення, комп’ютерних ігор шляхом експертної оцінки й присвоєння відповідного їхньому змісту вікового обмеження.
Проблема “дитячої агресивності” тривалий час була забороненою, тому потрібних досліджень і вітчизняній психології майже немає, а ті публікації на цю тему які друкуються є оглядом зарубіжних досліджень.
На превеликий жаль і наша традиційна школа обділяє турботою саме тих дітей, які найперше її потребують. Це, як правило, агресивні діти, які постійно зустрічаються із проявами неповаги чи брутальності по відношенню до себе в сім’ї. це діти зі складною долею, педагогічно заборонені, необхідно фізично та розумово відсталі. Саме таких дітей найбільше потрібна увага, турбота про їхнє емоційне здоров’я.
Психологічна служба нашої школи разом з пед. колективом, ведучи спостереження за різними віковими категоріями учнів та їхніми сім’ями, виясняючи умови проживання, співпрацюючи з органами місцевої влади першочерговим завданням ставить виявлення дітей батьків з деструктивною агресивною поведінкою.
Вся наступна робота з цією “групою ризику” це профілактика по виясненню, розумінню та розпізнаванню своїх агресивних імпульсів, мотивів агресії і корекція зняття негативних емоцій, способами розрядки власного гніву й агресивності, уміння керувати ними й направляти в бажане русло.
Для зниження внутрішньоособистісних суперечностей, емоційного напруження та розвитку навичок релаксації у школі створено “Зимовий сад”, “Ігрова кімната” з двома діючими фонтанами та співом птахів де учні на перервах мають змогу зняти негативні емоції, розслабитися.
На годинах спілкування, батьківських зборах, з вчителями проводяться елементи тренінгу по подолання агресивної поведінки з використанням наступних вправ:
1. Вправа “Моя агресивна поведінка”
2. Вправа “від реагування негативних емоцій”
3. Вправа “Мотиви агресивної поведінки” П І “Техніки вікової корекції стр. 122-124.”
4. Навчання способом внутрішнього самоконтролю.
5. Пошук альтернатив поведінки (подумай про різні варіанти розв’язання конфліктів та складних ситуацій)
6. Передбачення результатів поведінки- ( подумай про наслідки негативні та позитивні – до чого це призведе, хто виграє, хто програє)
У всіх класах для учнів проведено годину спілкування та батьківські збори на тему: “Вплив інформаційно-комунікативних технологій на свідомість дітей та дорослих”
З діагностичною метою в початкових классах проводиться проективний малюнок “Моя сім’я” Де аналіз малюнку є не тільки засобом діагностики, але одночасно й засобом корекції, оскільки допомагає дитині краще зрозуміти свій внутрішній світ, розібратися в своїх переживаннях. На уроках образотворчого мистецтва в учнів розвивається почуття внутрішнього контролю і порядку. Малювання допомагає послабленню збудженості, розвитку зосереджуваності, довільності емоційно розгальмованих дітей.
Учні молодших та середніх класів з підвищеною агресивністю з метою відновлювально- корекційною роботою відвідують гурток “Музичні візерунки ” де за допомогою музичних творів відбувається спілкування з музикою яке передбачає:
 Обмін переживаннями ( співпереживаннями, музична емпатія)
 Вивчення і реалізація особистісних переживань.
Додаток №1
Для старшокласників у 2007-208 н.р. проводився соціально- психологічний тренінг”Я -асертивний”
Додаток № 2
З учнями 5-8 класів проводиться тренінг за “Програмою занять з корекції агресивності учнів 5-8”. Автор О.Ю. Вітюк. Дані програми з тренінгів дозволять посилити вплив на дітей з агрессивною поведінкою, тісніше згуртувати класний колектив, змінити внутрішні стимули поведінки окремих школярів, зменшити кількість соціально-дезаптованих дітей, учнів з підвищеним рівнем агресивності.





Бібліографія
Фурманов І.А. Детская агрессивность:
псидиагностика и коррекция – Мн:
Ильин В.П. 1996-192 с.
Психологічний інструменторій
Техніки вікової корекції
С.Кузінова стр 123-124; стр 128; стр67
Науково-практичний освітньо –методичний журнал “Практична психологія та соціальна робота”
№7 2007 р, №1 2007 р.

Психолог №39 (183) 2005р

Я-асертивний. Соціально-психологічний тренінг

Соціально- психологічний тренінг для
старшокласників

“Я- асертивний”

Мета тренінгу:
1. Розвиток самосвідомості та самопізнання учасників тренінгу.
2. Формування у старшокласників адекватної самооцінки та самоповаги.
3. Розвиток навичок асертивної поведінки.
4. Ознайомлення з поняттями “психологічна дистанція” , “кордони”.
5. Формування толерантного ставлення до оточуючих.
6. Сприяння усвідомленню власних емоційних станів та розвиток навичок емпатійного реагування,
7. Відпрацювання навичок конструктивноі взаємодії з однолітками.
8. Розвиток вміння приймати рішення.

Спілкування в умовах соціально-психологічного тренінгу будується на наступних принципах (6):

- “Тут і тепер”- розмова про те, що відбувається в групі в кожен конкретний момент; виключення загальних, абстрактних міркувань.
- ПЕРСОНІФІКАЦІЯ ВИСЛОВЛЮВАНЬ-відмова від знеособлених суджень типу ”як правило ми, думаємо”. ”деякі тут вважають” і т.п. заміна їх адресними: “Я вважаю”, “Я думаю”.
- АКЦЕНТУВАННЯ МОВИ ПОЧУТТІВ-уникання оцінкових суджень, Їх заміна описом власних емоційних станів(не “ ти мене образив”, а “Я почуваюся ображеним, коли ти …”
- АКТИВНІСТЬ-включеність в інтенсивну міжособистісну взаємодію кожного з членів групи, дослідницька позиція учасників.
- ДОВІРЛИВЕ СПІЛКУВАННЯ-відвертість, відкрите вираження емоцій і почуттів,
- КОНФІДЕЦІЙНІСТЬ- рекомендація не виносити зміст спілкування, яке розвиваеться в процесі тренінгу, за межі групи,


Загальна інформація

Кількість учасників тренінгу: 12-15 осіб,
Час, необхідний для проведення тренінгу: 11 год,
Тривалість заняття:1год. 20хв.
Тренінгові приміщення: простора кімната, стільці(за кількістю учасників і тренера), розміщенні в центрі кімнати у формі кола.
Кілкість занять: !6.

МЕТОДИ, які використовуються в тренінгу; інформаційні повідомлення, рольові ігри. Модельовані ситуації, тести, інтерв”ю, обговорення вправ, вправи на активізацію.
ПОБУДОВА ТРЕНІНГУ: модульна,- програма розділена на короткі фрагменти, кожен з яких представляє завершений в змістовому і структурному відношенні елемент. Це дає можливість проводити тренінг в режимі коротких зустрічей і, крім цього, дозволяє старшокласникам, що приєдналися пізніше інших, легко включатися в роботу.





Структура тренінгу
№п/п ЗМІСТ Орієнтовна тривалість, хв..
Заняття 1 . Тема: Знайомство 80
1. Вступна бесіда “Шлях, який обираєш ти” 10
2. Вправа “Інтерв’ю” 20
3. Вправа “Плутанина запитань” 15
4. Вправа на активізацію “Пошук спільного ” 5
5. Вправа “Асоціації” 20
6. Вправа “Правда - неправда” 10
Заняття 2. Тема: “Самопізнання” 80
1. Вправа на активізацію “Я люблю…” 5
2. Вправа “Риба для роздумів” 30
3. Вправа на активізацію “ Самоставлення” 5
4. Вправа “ Який я?” 20
5. Вправа “Сонце” 20
Заняття 3. Тема “моя самооцінка” 80
1. Домашнє завдання “Вірш про себе” 10
2. Практикум “Моя самооцінка” 30
3. Вправа на активізацію “Біп” 5
4. Вправа “Мої сильні і слабкі сторони” 20
5. Вправа “Концентричні кола” 15
Заняття 4. Тема “Кордони” 80
1. Вправа “Психологічна дистанція” 10
2. Модельована ситуація “Цигарка” 15
3. Інформаційне повідомлення “ Кордони” 10
4. Рольова гра “Проблемна ситуація” 45
Заняття 5. Тема “Що таке асертивність” 80
1. Обговорення домашнього завдання “Два списки” 20
2. Інформаційне повідомлення “Як навчитися бути асертивним” 15
3. Мозковий штурм “Чому нам важко сказати “ні” ” 15
4. Вправа “Незакінчена казка” 20
5. Інформаційне повідомлення “Як діяти у ситуаціях тиску” 10
Заняття 6. Тема “Конструктивна взаємодія ” 80
1. Інформаційне повідомлення “Застосування “Я-повідомлення у спілкуванні” ” 10
2. Вправа “Конфлікт” 20
3. Вправа на активізацію “Спільний рахунок” 10
4. Вправа “Вербалізація почуттів” 20
5. Вправа “Я (Ти)- повідомлення” 20
Заняття 7.Тема “Усвідомлення почуттів та психоемоційних станів ” 80
1. Інформаційне повідомлення “Відповідай, а не реагуй ” 10
2. Вправа на активізацію “Коли я…” 10
3. Вправа “Асоціативний ряд” 10
4. Вправа “Коло” 25
5. Вправа “Олівці” 10
6. Інформаційне повідомлення “Активне слухання” 5
7. Домашнє завдання “Словничок емоцій” 10
Заняття 8. Тема “Відповідальність щодо прийняття рішення” 80
1. Вправа на активізацію “Подіум” 5
2. Вправа “Життєво важливі рішення” 15
3. Вправа на активізацію “Фруктовий салат” 5
4. Вправа “Дерево прийняття рішень” 30
5. Підведення підсумків тренінгу 10

понеділок, 7 грудня 2009 р.

Щодо куріння

На землі курить приблизно половина чоловічого й чверть жіночого населення.


Кожні 13 сек. У світі вмирає одна людина від куріння, за рік ця цифра становить:

2500 000 осіб

Із 1991 до 2015 року куріння зведе в могилу 10 млн. осіб. Це статистика!

Щорічно від хвороб, спричинених курінням, умирають понад 700 тис. осіб.

- 1 сигарета скорочує життя на 8-15 хв.

- 1,1 млн. населення планети щодня викурює 5,5 трл. Сигарет.

При цьому в атмосферу викидається 1 642 720 тонн отруєних речовин.

- серед онкохворих курці становлять 95%

- у курців виразка шлунка трапляється в 10 разі частіше, ніж у тих , хто не курить.

- У 13 разів – стенокардія

- У 12 разів – інфаркт міокарда.

- Хворих на туберкульоз у двічі більше, ніж тих, хто не курить.

- Кожен сьомий курець страждає від звуження й непрохідності кровоносних судин,, невідомо це призводить до ампутації ніг.

Вставка: нога курця – протез

Інвалідна коляска.

- рак нирок у курців трапляється у 5 разів частіше,

- рак гортані становить 80% - 95%



3. Мозковий штурм

- Де у школі варто було б розвісити знаки, що забороняють куріння ?

-

4. Рекомендації:

ЗАПАМ’ЯТАЙ

1.Куріння особливо шкодить дітям

2.Намагайся не перебувати в одному приміщенні з курцями, щоб сигаретний дим не зашкодив тобі

3.Ніколи не кури!