МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

м. Київ
від 19.06.2008 р. № 554

Про виконання рішення колегії
Міністерства освіти і науки України
з питання “Про стан та подальший розвиток
психологічної служби системи освіти України”

На виконання рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24 квітня 2008 р. (протокол № 4/7-3),

н а к а з у ю:

1. Затвердити Концепцію розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року та План дій щодо її реалізації (додається).
2. Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:
2.1. До 01.11.2008 року розглянути на засіданнях колегій питання про результати виконання регіональних програм розвитку психологічної служби та вжити заходів щодо усунення недоліків і упущень.
2.2. До 01.12.2008 року розробити та затвердити регіональні програми розвитку психологічної служби системи освіти на період до 2012 року.
2.3. Вжити заходів для організаційного та фінансового забезпечення виконання Плану дій щодо реалізації Концепції розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року, зосередивши увагу на кадровому забезпеченні сільських, гірських шкіл та шкіл з малою наповнюваністю, районних і міських центрів практичної психології і соціальної роботи, обласних і районних, міських психолого-медико-педагогічних консультацій.
2.4. Про проведену роботу інформувати Міністерство освіти і науки України до 10 грудня щорічно, починаючи з 10 грудня 2008 року і включно до 2012 року.
2.5. До 10.12.2008 року надіслати в Міністерство освіти і науки України регіональні програми розвитку психологічної служби системи освіти на період до 2012 року.
3. Відзначити роботу управлінь освіти і науки Вінницької (Івасюк І.Д.), Івано-Франківської (Болюк З.А.), Київської (Бутник В.Г.), Сумської (Пшенична Л.В.) та Харківської (Гаркавець В.П.) обласних державних адміністрацій щодо збільшення чисельності практичних психологів та соціальних педагогів у навчальних закладах.
4. Вказати управлінням освіти і науки Волинської (Попович М.М.), Дніпропетровської (Сиченко В.В.), Кіровоградської (Приліпко В.І.), Луганської (Цимбал І.І.), Одеської (Демченко Д.М.), Полтавської (Мирошниченко В.І.) та Херсонської (Сух В.В.) обласних державних адміністрацій на недостатню роботу щодо забезпечення психологічного супроводу учасників навчально-виховного процесу.
5. Українському науково-методичному центру практичної психології і соціальної роботи (В.Г. Панок):
5.1. До 01.09.2008 року укласти договір з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти (Ю.І.Завалевський) на проведення науково-дослідної роботи, передбачивши в ньому моніторинг та науково-методичне забезпечення діяльності психологічних служб загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, здійснення експертної та науково-методичної діяльності Центральної психолого-медико-педагогічної консультації та щорічне видання збірників методичних матеріалів для практичних психологів і соціальних педагогів навчальних закладів.
5.2. Протягом 2008-2009 навчального року надати методичну допомогу Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у розробленні й реалізації регіональних програм розвитку психологічних служб.
5.3. До 01.06.2009 року вивчити та поширити досвід роботи районних (міських) центрів практичної психології і соціальної роботи Запорізької, Київської, Полтавської, Сумської, Чернівецької областей щодо організації нормативно-правового та науково-методичного забезпечення функціонування психологічних служб.
5.4. До 01.01.2010 року спільно з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти (Ю.І. Завалевський) видати збірник матеріалів “Моделі функціонування районних та міських психологічних служб: організаційно-правові аспекти”.
5.5. До 01.12.2009 року, спільно з Університетом менеджменту освіти (В.В. Олійник) і обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти розробити та погодити експериментальні навчальні плани, програми підвищення кваліфікації практичних психологів, соціальних педагогів і керівників психологічних служб, завідувачів і консультантів обласних та районних (міських) психолого-медико-педагогічних консультацій.
5.6. Протягом 2009 року спільно з департаментом економіки та фінансування (П.М. Куліков) розробити типові штати обласних, районних (міських) центрів практичної психології і соціальної роботи, обласних і районних (міських) психолого-медико-педагогічних консультацій та підготувати методичні рекомендації щодо організації їх діяльності.
5.7. При формуванні бюджетної пропозиції до Державного бюджету на 2009 рік та наступні роки спільно з департаментом економіки та фінансування (П.М. Куліков) передбачити фінансування проведення конкурсу "Кращий працівник психологічної служби системи освіти України” у номінаціях “Практичний психолог” та “Соціальний педагог”.
6. Директорам департаментів загальної середньої та дошкільної освіти (Єресько О.В.), професійно-технічної освіти (Десятов Т.М.), вищої освіти (Болюбаш Я.Я.) сприяти розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року.
7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Полянського П.Б.





Міністр І.О. Вакарчук







Заступник Міністра П.Б. Полянський

Директор адміністративно-
господарського департаменту В.А. Ханюк

Директор департаменту
економіки та фінансування П.М. Куліков

В.о. директора Інституту
інноваційних технологій
і змісту освіти Ю.І. Завалевський

Начальник юридичного відділу Т.К. Васечко

Начальник відділу позашкільної освіти
виховної роботи та захисту прав дитини Р.А. Рудковська

Директор Українського НМЦ практичної
психології і соціальної роботи В.Г. Панок








Додаток 1
до наказу Міністерства
освіти і науки України
від 19.06.2008 р. № 554
КОНЦЕПЦІЯ
розвитку психологічної служби системи освіти України
на період до 2012 року

Актуальність психологічного супроводу навчально-виховного процесу зумовлена новими соціальними вимогами, відповідними стратегічними змінами розвитку освіти України та загальносвітовими тенденціями. Забезпечуючи психологічну складову організації освітнього середовища, працівники психологічної служби системи освіти повинні забезпечити умови, які б сприяли розвиткові індивідуальності кожної дитини, збереженню її здоров’я, формуванню у неї готовності до самостійного життя в суспільстві після завершення навчання.
Психологічну службу системи освіти необхідно розглядати як багаторівневу організаційну систему, яка включає основні структурні одиниці і забезпечує надання ефективної психологічної допомоги всім учасникам навчально-виховного процесу. Спектр завдань на різних рівнях функціонування цієї системи має бути диференційованим. При цьому цільовий напрямок діяльності психологічної служби залишається єдиним.
Практичний психолог і соціальний педагог є головними ланками системи соціального і психологічного забезпечення на рівні навчального закладу і долучені до вирішення основних завдань цієї системи.
Основною метою діяльності психологічної служби системи освіти є підвищення якості і забезпечення доступності послуг у сфері практичної психології і соціальної роботи, спрямованих на збереження і укріплення здоров’я, підвищення адаптивних можливостей, створення умов для повноцінного і гармонійного розвитку всіх учасників навчально-виховного процесу, посилення розвивального і виховного компонентів системи освіти.
Сучасні тенденції розвитку освіти формують загальне спрямування діяльності психологічної служби, яка повинна сприяти вирішенню освітніх і виховних задач, професійної гнучкості молоді, формуванню готовності до особистісного, професійного, політичного вибору, формуванню соціальної компетентності як передумови ефективної соціалізації молоді.
Важливим завданням діяльності психологічної служби є забезпечення супроводу дітей з особливими освітніми потребами, захист психічного і соціального здоров’я дитини на всіх рівнях навчання.
Діяльність спеціалістів психологічної служби повинна бути спрямована на забезпечення, захист прав і свобод дітей, створення умов комфортного освітнього середовища. За такого підходу основну увагу у вибудовуванні траєкторії розвитку служби слід приділити питанню формування професійної компетентності у спеціалістів, готовності до виконання не лише функціональних завдань, а й надання системи послуг, які потребують учасники навчально-виховного процесу: учні, батьки, педагогічні працівники, представники громади.
Питання забезпечення високої якості освіти безпосередньо пов’язане з такими категоріями як розвиток, самореалізація, самоповага, здоров’я, адаптивність, самооцінка. Врахування визначених понять в ході реалізації навчального процесу має стати пріоритетом у наближенні системи освіти України до європейських стандартів.
Концепція розвитку психологічної служби освіти України на період до 2012 року (далі – Концепція) орієнтована на посилення ролі і значимості психологічної складової освітнього процесу, підвищення ефективності діяльності соціальних педагогів, психологів, спеціалістів психолого-медико-педагогічних консультацій.
Концепція визначає засади і напрями розбудови психологічної служби системи освіти через реалізацію низки практичних заходів і є логічним продовженням Стратегії розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2008 року.
Процес розбудови психологічної служи системи освіти має відповідати принципам плановості, цілісності, відповідності стану розвитку освіти і суспільства, перспективності.
Мета і завдання Концепції
Мета Концепції полягає у підвищенні ефективності надання психологічних і соціальних послуг спеціалістами служби, розширенні мережі центрів практичної психології і соціальної роботи міського, районного рівня, збільшенні кількості практичних психологів і соціальних педагогів у навчальних закладах, як ключових спеціалістів забезпечення адаптивного і комфортного освітнього простору.
Основними завданнями Концепції є:
- створення психолого-педагогічних умов для повноцінної реалізації особистісного, інтелектуального і фізичного потенціалу учнів і студентів на основі сучасних досягнень вітчизняної і світової психологічної науки;
- підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу: учнів, студентів, педагогічних працівників, батьків, представників громадськості;
- реалізація практичних заходів спрямованих на розбудову психологічної служби у сільських школах та школах з малою наповнюваністю, системі професійно-технічної освіти, вищій школі, закладах освіти нового типу, інтернатах, інших типах навчальних закладів;
- розробка інноваційних форм і методів роботи спеціалістів щодо подолання негативних явищ учнівському середовищі: проявів насильства, агресивності, девіантної і делінквентної поведінки;
- розробка та запровадження інноваційних моделей діяльності психологічної служби і психолого-медико-педагогічних консультацій, оновлення на цій основі нормативно-правової бази яка регулює діяльність працівників служби;
- підвищення фахового рівня підготовки студентів вищих навчальних закладів зі спеціальностей "Практична психологія" і "Соціальна робота", вдосконалення організації і змісту підвищення кваліфікації спеціалістів психологічної служби і психолого-медико-педагогічних консультацій;
- моніторинг та оцінка ефективності діяльності усіх ланок психологічної служби.
Зусилля працівників психологічної служби мають бути спрямовані на:
- підвищення власної психологічної і професійної компетентності, безперервна освіта і самовдосконалення, опанування інноваційними методами і технологіями надання психологічних і соціальних послуг;
- інформаційно-методичне забезпечення системи управління освітою (профілактика і усунення факторів негативного впливу освітнього середовища на розвиток особистості учнів, студентів);
- психологічне проектування (система психологічних, педагогічних, соціальних дій щодо створення розвивального освітнього середовища);
- психологічну експертизу педагогічних інновацій (оцінка відповідності освіти поставленим завданням та віковим і психологічним можливостям учнів);
- забезпечення якості і доступності психологічних і соціальних послуг (система дій спрямованих на контроль якості послуг).
Зусилля керівників місцевих органів управління освітою та закладів освіти мають бути спрямовані на:
- забезпечення якості і доступності психологічних і соціальних послуг усім учасникам навчально-виховного процесу шляхом розвитку мережі психологічної служби, особливо це стосується сільських, гірських шкіл і шкіл з малою наповнюваністю, шкіл-інтернатів, системи дошкільної і професійно-технічної освіти;
- створення належних організаційних, психолого-педагогічних, матеріальних та інших умов для діяльності практичних психологів, соціальних педагогів, консультантів психолого-медико-педагогічних консультацій;
- організацію заходів з підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу: учнів, студентів, педагогічних працівників, батьків і своєї власної;
- кваліфіковану оцінку якості роботи працівників психологічної служби та психолого-медико-педагогічних консультацій.
Очікувані результати виконання Концепції
Реалізація Концепції дасть змогу:
- забезпечити необхідні нормативно-правові, наукові, методичні, організаційні, кадрові, інформаційні та інші умови розвитку психологічної служби системи освіти та підвищення ефективності діяльності усіх її ланок;
- задовольнити потреби учасників навчально-виховного процесу в необхідності отримання психологічної і соціальної допомоги, особливо в системі дошкільної, спеціальної, вищої і професійно-технічної освіти, віддалених, сільських школах і школах з малою наповнюваністю;
- привести у відповідність нормативно-правову базу діяльності психологічної служби системи освіти до пріоритетів розвитку освіти в Україні;
- запровадити нові моделі діяльності психологічної служби на основі сучасних досягнень вітчизняної і світової психолого-педагогічної науки;
- підвищити професійний рівень підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів, соціальних педагогів, працівників психолого-медико-педагогічних консультацій.
Для досягнення поставленої мети і завдань необхідно реалізувати заходи, що передбачені у Плані дій.













Директор Українського НМЦ
практичної психології і соціальної роботи В.Г.Панок




























Додаток 2
до наказу Міністерства
освіти і науки України
від 19.06.2008 р. № 554
ПЛАН ДІЙ
щодо реалізації Концепції розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року

№ п/п Напрямок та завдання Термін виконання Виконавець Очікувані результати
1. Розвиток мережі та підвищення ефективності управління психологічною службою
1.1. Внесення доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України щодо ліцензування діяльності психологів, які працюють у державних і недержавних організаціях до 01.01.2010р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Проект Постанови Кабінету Міністрів України.
1.2. Провести засідання колегій управлінь освіти і науки обласних державних адміністрацій з питань:
- про стан та перспективи розвитку психологічної служби системи освіти області на період до 2012 року
до 01.11.2008р.
Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Затвердження регіональних програм розвитку психологічних служб у яких окремим розділом передбачено соціально-психологічне забезпечення сільських і гірських шкіл і шкіл з малою наповнюваністю.
1.3. Довести чисельність працівників психологічної служби відповідно до нормативної потреби. до 2012 р. Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Стовідсоткове забезпечення навчальних закладів практичними психологами та соціальними працівниками.
1.4. Розробити нове положення про центри практичної психології і соціальної роботи. протягом
2009 р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Положення затверджене наказом МОН України.
Внесення змін і доповнень в документи, які регламентують діяльність психологічної служби.
1.5. Створити районні (міські) центри практичної психології і соціальної роботи та районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації, або увести у всіх районах (містах) посади методистів, що відповідають за діяльність психологічної служби.
до 2010 р. Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Створення центрів практичної психології та соціальної роботи, призначення методистів, які відповідають за діяльність психологічної служби.

1.6. Розробити плани та забезпечити щорічне проведення семінарів для керівників освіти всіх рівнів з питань організації діяльності та моніторингу ефективності роботи працівників психологічної служби. щорічно, починаючи з 01.12.2008 р. Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Накази про затвердження планів проведення семінарів на кожний рік.
Підвищення психологічної компетентності керівних кадрів освіти.
1.7. Запровадити національну інформаційну кампанію щодо інформування громадськості про діяльність психологічної служби і психолого-медико-педагогічних консультацій (за окремим планом). постійно
Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій
Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Створення окремих рубрик у ЗМІ.
Підняття престижу працівників психологічної служби серед широких кіл громадськості.
Популяризація результатів діяльності служби.
1.8. Розробити та запровадити технологію оцінки якості діяльності районної, міської психологічної служби (центру), працівників служби. до 01.03.2009 р.
Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Розробка і впровадження методик оцінки якості діяльності районної, міської психологічної служби (центру), працівників служби.
Стимулювання надання якісних послуг.


1.9. Щорічно здійснювати моніторинг розвитку і діяльності служби та психолого-медико-педагогічних консультацій, рівня забезпечення навчальних закладів практичними психологами і соціальними педагогами.
щорічно Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій
Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Щорічні аналітичні звіти.
Визначення реального стану процесу розбудови психологічної служби та шляхів її удосконалення.

2. Покращання методичного забезпечення діяльності працівників психологічної служби і психолого-медико-педагогічних консультацій
2.1. Щорічно складати списки рекомендованої літератури, методичних посібників і методик для фахівців психологічної служби і психолого-медико-педагогічних консультацій системи освіти. щорічно Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Методичні листи.
2.2. Узагальнити кращий досвід діяльності працівників психологічної служби (тематичний збірник) щорічно Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти. Видання тематичних збірників.
Запровадження кращого передового досвіду в діяльність працівників служби.

2.3. Створити та щорічно оновлювати каталоги кращого досвіду роботи працівників служби щорічно, починаючи з 2009 р. Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Каталоги кращого досвіду роботи окремо практичних психологів та соціальних педагогів всіх рівнів: районного, обласного, всеукраїнського та за типами навчальних закладів.

2.4. Здійснити експертну оцінку стану науково-методичного забезпечення та діагностичного інструментарію психолого-медико-педагогічних консультацій. протягом 2009 р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Аналітична довідка для МОН України щодо подальшого забезпечення працівників засобами діагностичного інструментарію
2.5. Розробити та видати науково-методичні посібники для забезпечення практичної діяльності працівників психолого-медико-педагогічних консультацій. протягом
2010 р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Видання методичних посібників, методичних рекомендацій для підвищення ефективності роботи працівників служби.

2.6. Створити Web-сторінку для працівників служби протягом
2009 р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Розробка та підтримка Web-сторінки.
Забезпечення умов доступу працівників служби до нормативно-правової бази і методичних розробок.
2.7. Не рідше 2 разів на рік проводити тематичні конференції, семінари і наради для працівників служби. щорічно Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи,
Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Розробка та затвердження плану проведення заходів.
Удосконалення діяльності управлінської ланки.


3. Супровід реформування освітньої галузі
3.1. Створити переліки ліцензійних:
- психодіагностичних методик та методик для соціально-педагогічних досліджень;
- просвітницьких програм на електронних носіях;
- електронних посібники для педагогів, учнів і батьків з питань практичної психології та соціальної роботи. до 01.09.2010р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Забезпечення діяльності практичних психологів та соціальних працівників шляхом видання та розповсюдження переліків методик, просвітницьких програм, посібників тощо.

3.3. Розробити програми і методики з формування навичок самостійного життя дітей-вихованців інтернатних закладів. до 01.01.2010р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Збірник кращого досвіду роботи.
Підвищення рівня психологічної зрілості випускників соціально-вразливих категорій, формування соціальної компетентності.

3.4. Розробити методики щодо забезпечення психологічного супроводу випускників загальноосвітніх навчальних закладів під час незалежного зовнішнього оцінювання. до 01.02.2009р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Розробка методології і технології психологічного супроводу незалежного зовнішнього оцінювання.
Підготовка випускників до тестування, зняття психічного напруження.
3.5. Розробити та впровадити у практику педагогічної діяльності інноваційні методики і технології профілактичної роботи з учнями та студентами з девіантною поведінкою. до 01.12.2010р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Підготовка методичного посібника з питання соціально-психологічного супроводу дітей з девіантною поведінкою.
Підвищення якості профілактичної роботи.
3.6. Розробити методики і технології психологічного супроводу допрофільного та профільного навчання 2009-2012р.р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Методичні рекомендації.
Диференціювання психологічного супроводу дітей в залежності від профілю навчання.


4. Розбудова психологічної служби у вищих навчальних закладах
4.1. Розробити і затвердити в установленому порядку положення та інші нормативні документи діяльності психологічної служби у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації. до 01.09.2009р.
Департамент вищої освіти, Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Накази МОН України.

4.2. Провести науково-практичну конференцію, науково-практичний семінар і семінар-нараду для представників психологічної служби ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації. щорічно, починаючи із 2009 р. Департамент вищої освіти, Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи План і програми проведення заходів.
Висвітлення ходу проведення і результатів у фахових ЗМІ.

4.3. Збільшити чисельність працівників служби у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. до 2011 р. Департамент вищої освіти, Департамент економіки та фінансування, Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи. Стовідсоткове забезпечення навчальних закладів практичними психологами, соціальними педагогами.
4.4. Щорічно проводити регіональні (міжрегіональні) практичні конференції і семінари для працівників психологічної служби ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. 2009-2012 р.р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи План і програми проведення заходів.
Координація діяльності, обговорення проблем та вироблення планів спільних дій.
5. Розбудова психологічної служби у професійно-технічних навчальних закладах
5.1. Довести чисельність працівників психологічної служби у ПТНЗ відповідно до нормативів. до 2010 р. Департамент професійно-технічної освіти, Департамент економіки та фінансування Стовідсоткове забезпечення навчальних закладів практичними психологами, соціальними педагогами.

5.2. Провести регіональні (міжрегіональні) конференції, наради і семінари з проблеми розвитку психологічної служби в системі профтехосвіти. 2009-2012 р.р. Департамент професійно-технічної освіти, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій План і програми проведення заходів.
Впровадження кращого досвіду, вироблення подальших спільних дій щодо подальшої роботи.

5.3. Розробити і впровадити у практику кращі методики роботи практичних психологів і соціальних педагогів ПТНЗ. 2009-2012 р.р. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Підготовка, видання та розповсюдження методичних посібників, збірників кращого досвіду роботи.
Методичне забезпечення діяльності працівників психологічної служби в закладах системи ПТО
5.4. Розробити методики психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу учнів професійно-технічних навчальних закладів 2009-2012р.р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Методичні рекомендації для працівників психологічної служби системи професійно-технічної освіти.

6. Розвиток психологічної служби у дошкільних, позашкільних, спеціальних навчальних закладах та закладах освіти нового типу.
6.1. Привести чисельність працівників служби у дошкільних навчальних закладах комбінованого та компенсуючого типу, спеціальних школах (інтернатах), закладах соціальної реабілітації відповідно до нормативів чисельності. 2009-2010 р.р. Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Стовідсоткове забезпечення навчальних закладів практичними психологами, соціальними педагогами.
Створення сприятливого освітнього середовища, відповідного до потреб і можливостей дітей.
6.2. Розробити інструктивно-методичні матеріали щодо діяльності психологічної служби у позашкільних навчальних закладах. протягом
2009 р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Розробка, видання і розповсюдження методичних посібників, інструктивно-методичних листів.

6.3. Узагальнити передовий досвід діяльності психологічної служби у дошкільних, спеціальних, позашкільних навчальних закладах і закладах освіти нового типу. протягом
2010 р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, Міністерство освіти і науки АР Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Розробка, видання і розповсюдження методичних посібників, інструктивно-методичних листів.
Поширення передового досвіду діяльності серед педагогічних працівників.
7. Оптимізація діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій.
7.1. Розробити і затвердити в установленому порядку кваліфікаційні характеристики консультантів психолого-медико-педагогічних консультацій. протягом
2009 р. Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Наказ МОН України.
Організаційне, нормативно-правове і фінансове забезпечення діяльності ПМПК.
7.2. Розробити і затвердити в установленому порядку штатний розпис психолого-медико-педагогічних консультацій із зазначенням спеціальностей і розподілом робочого часу. протягом
2009 р. Департамент економіки та фінансування, Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Наказ МОН України
Організаційне, нормативно-правове і фінансове забезпечення діяльності ПМПК.
7.3. Вирішити питання про фінансування діяльності Центральної психолого-медико-педагогічної консультації. протягом
2008 р. Департамент економіки та фінансування, Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Наказ МОН України.
Організаційне, нормативно-правове і фінансове забезпечення діяльності ПМПК.
8. Підготовка і підвищення кваліфікації працівників психологічної служби і психолого-медико-педагогічних консультацій.
8.1. Розробити і запровадити у діяльність інститутів післядипломної педагогічної освіти проблемно-тематичних і авторських курсів для практичних психологів, соціальних педагогів і консультантів психолого-медико-педагогічних консультацій із залученням необхідних фахівців у тому числі і на умовах погодинної оплати праці. 2009-2010 Університет менеджменту освіти, обласні ІППО, Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Плани і програми курсів, звіти про проведення курсів.
Видання збірника інноваційних навчальних програм, типових планів і лекційних розробок.
8.2. Організувати експериментальну роботу з розробки і впровадження інноваційних моделей підвищення кваліфікації працівників служби і консультантів психолого-медико-педагогічних консультацій. 2009-2012р.р. Університет менеджменту освіти, Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи Інформаційно-аналітичні звіти.
Розробка і затвердження навчальних планів і програм, видання і розповсюдження методичних посібників.






Директор Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи В.Г.Панок

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про охорону дитинства

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 30, ст.142 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.232
№ 177-IV ( 177-15 ) від 26.09.2002, ВВР, 2002, N 46, ст.347
№ 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86
№ 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
№ 1410-IV ( 1410-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.251
№ 2304-IV ( 2304-15 ) від 11.01.2005, ВВР, 2005, № 6, ст.144
№ 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.191
№ 2414-IV ( 2414-15 ) від 03.02.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.202
№ 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267 )

Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.



Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше;

дитинство - період розвитку людини до досягнення повноліття;

охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав;

дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки;

діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти;

безпритульні діти - діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання;

дитина-інвалід - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту;

дитина-біженець - дитина, яка не є громадянином України і внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань; ( Абзац дев'ятий статті 1 в редакції Закону N 177-IV ( 177-15 ) від 26.09.2002 )

неповна сім'я - сім'я, що складається з матері або батька і дитини (дітей);

багатодітна сім'я - сім'я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей;

прийомна сім'я - сім'я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання;

дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Стаття 2. Законодавство про охорону дитинства та його завдання

Законодавство про охорону дитинства грунтується на Конституції України ( 254к/96-ВР ), Конвенції ООН про права дитини ( 995_021 ), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства

Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав.

Стаття 4. Система заходів щодо охорони дитинства

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;

забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;

проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства;

встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Стаття 5. Організація охорони дитинства

Основні засади охорони дитинства та державну політику у цій сфері визначає Верховна Рада України шляхом затвердження відповідних загальнодержавних програм.

Проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує Верховній Раді України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:

проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері;

розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази;

вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;

організацію безкоштовного харчування учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей у професійно-технічних навчальних закладах; ( Дію абзацу п'ятого частини третьої статті 5 зупинено на 2003 рік (щодо забезпечення безкоштовним харчуванням учнів 1-3 класів загальноосвітніх навчальних закладів, крім дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із малозабезпечених сімей) згідно із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002; дію абзацу п'ятого частини третьої статті 5 зупинено на 2004 рік щодо забезпечення безкоштовним харчуванням учнів 1-3 класів загальноосвітніх навчальних закладів, крім дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із малозабезпечених сімей згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )

організацію пільгового проїзду міським пасажирським транспортом (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) в сільській місцевості учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних та багатодітних сімей, що навчаються в професійно-технічних навчальних закладах;

вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім'ям з дітьми відповідно до законодавства;

контроль за дотриманням в ігрових залах, комп'ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей; ( Частину третю статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 2304-IV ( 2304-15 ) від 11.01.2005 )

вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.

Компетенція інших органів виконавчої влади у сфері охорони дитинства визначається законодавством.

У порядку, встановленому законодавством, трудові колективи, благодійні та інші громадські організації, фізичні особи можуть брати участь у забезпеченні реалізації заходів з охорони дитинства, поліпшення становища дітей, створення розвиненої системи патронату дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, підтримки батьків або осіб, які їх замінюють, заходів, спрямованих на забезпечення відповідних умов для виховання, освіти, всебічного гармонійного культурного і фізичного розвитку дитини.

Держава сприяє трудовим колективам, громадським та благодійним організаціям, іншим об'єднанням громадян та фізичним особам у їх діяльності, спрямованій на поліпшення становища дітей, охорону їх прав та інтересів, заохочує розвиток усіх форм благодійності, патронату і спонсорства щодо дітей шляхом надання податкових, інвестиційних, митних, кредитних та тарифних пільг у порядку, встановленому законами України.



Розділ II
ПРАВА ТА СВОБОДИ ДИТИНИ

Стаття 6. Право на життя та охорону здоров'я

Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

З цією метою держава вживає заходів щодо:

зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності;

забезпечення надання необхідної медичної допомоги всім дітям;

боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі шляхом надання дітям доступу до достатньої кількості якісних харчових продуктів та чистої питної води;

створення безпечних і здорових умов праці;

надання матерям належних послуг з охорони здоров'я у допологовий і післяпологовий періоди;

забезпечення всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, інформацією щодо охорони здоров'я і здорового харчування дітей, переваг грудного вигодовування, гігієни, санітарних умов проживання дітей та запобігання нещасним випадкам;

розвитку просвітницької роботи, послуг у галузі планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я;

пільгового забезпечення дітей ліками та харчуванням у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 7. Право на ім'я та громадянство

Кожна дитина з моменту народження має право на ім'я та громадянство. Місце і порядок реєстрації народження дитини визначаються сімейним законодавством, реєстрацію актів цивільного стану, а підстави і порядок набуття та зміни громадянства визначаються Законом України "Про громадянство України" ( 2235-14 ), іншими нормативно-правовими актами. ( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1410-IV ( 1410-15 ) від 03.02.2004 )

Стаття 8. Право на достатній життєвий рівень

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стаття 9. Право дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації

Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку. Це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини. Їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвитку, соціальному, духовному та моральному благополуччю.

Діти мають право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення.

З метою реалізації цього права держава сприяє:

поширенню засобами масової інформації матеріалів, корисних для розвитку дитини;

виданню та розповсюдженню дитячої літератури та підручників шляхом створення пільгових умов для їх видання;

міжнародному співробітництву у сфері обміну та поширення інформації та матеріалів, що надходять із різних національних і міжнародних джерел;

діяльності засобів масової інформації, спрямованій на задоволення мовних потреб дітей, у тому числі тих, які належать до національних меншин.

Здійснення прав дитини на вільне висловлювання думки та отримання інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.

Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства

Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від:

усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;

втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства. ( Частина третя статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005 )

Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів. ( Частина четверта статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005 )

Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім'ї та поза її межами встановлюється законодавством.



Розділ III
ДИТИНА І СІМ'Я

Стаття 11. Дитина і сім'я

Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Стаття 12. Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров'ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров'я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов'язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Стаття 13. Державна допомога сім'ям з дітьми

З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) та іншими законами України.

Сім'ям з дітьми у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, надаються пільгові довгострокові кредити на придбання житла, предметів довгострокового користування та житлове будівництво.

Стаття 14. Розлучення дитини з сім'єю

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Під час вчинення дій, пов'язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Стаття 15. Спілкування дитини з батьками, які проживають окремо

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров'ю.

Стаття 16. Спілкування дитини з батьками, які проживають у різних державах

Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Дитина та її батьки для возз'єднання сім'ї мають право на вільний в'їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом.

Стаття 17. Право дитини на майно

Кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.

У разі визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісно відсутніми дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна.

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріальну контору за місцем знаходження майна та житла.

Інші майнові права дитини та порядок їх захисту встановлюються законами України.

Стаття 18. Право дитини на житло

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.



Розділ IV
ДИТИНА І СУСПІЛЬСТВО

Стаття 19. Право на освіту

Кожна дитина має право на освіту.

Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України.

Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку для виконання вимог щодо навчання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах.

Учні державних професійно-технічних навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному утриманні держави. Порядок повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійно-технічних навчальних закладів безоплатним харчуванням і стипендією встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (за винятком тих, які мають вади фізичного та розумового розвитку і не можуть навчатися в загальних навчальних закладах), навчаються в загальноосвітніх школах.

Для дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства, які потребують опіки і стороннього догляду, органи управління освітою, за згодою батьків дітей або осіб, які їх замінюють, забезпечують навчання в загальноосвітніх та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах за відповідними навчальними програмами, у тому числі і в домашніх умовах. ( Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом N 2414-IV ( 2414-15 ) від 03.02.2005 )

Діти-інваліди та інваліди з дитинства, які перебувають у реабілітаційних закладах, закладах та установах системи охорони здоров'я, системи праці та соціального захисту населення, мають право на здобуття освіти за індивідуальними навчальними програмами, які узгоджуються з індивідуальними програмами реабілітації дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства. ( Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом N 2414-IV ( 2414-15 ) від 03.02.2005 )

Держава забезпечує пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів дітям-інвалідам, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та іншим категоріям дітей, які потребують соціального захисту, за умови наявності у них достатнього рівня підготовки.

Норми навантаження у навчальних програмах та планах навчальних закладів повинні визначатися з урахуванням віку та стану здоров'я дітей. Контроль за дотриманням цих норм у порядку, встановленому законодавством, забезпечують органи управління освітою та органи охорони здоров'я.

У порядку, встановленому законодавством, держава забезпечує підтримку та заохочення особливо обдарованих дітей шляхом направлення їх на навчання до провідних вітчизняних та іноземних навчальних закладів і встановлення спеціальних стипендій.

Стаття 20. Залучення дитини до національної та світової культури

З метою сприяння соціальному, духовному, моральному благополуччю, всебічному здоровому розвитку дитини держава забезпечує їй безкоштовний доступ до національних духовних та історичних цінностей, досягнень світової культури шляхом надання можливості користування бібліотечними фондами, виставковими залами, музеями тощо. З цією метою створюється мережа спеціальних дитячих закладів культури, закладів позашкільної освіти, діяльність яких спрямовується на сприяння розвитку індивідуальної та колективної творчості дітей.

Розробка навчальних програм, що застосовуються в навчальних закладах, повинна базуватися на найкращих здобутках людства у сфері культури, засадах моралі та добра, національних духовних традиціях.

Держава сприяє випуску і забезпеченню доступності кіно- та відеофільмів, теле- і радіопередач, виданню друкованих засобів масової інформації, розрахованих на дитячу та молодіжну аудиторію, а також поширенню іншої корисної для культурного розвитку дітей інформації.

Забороняється пропагування у засобах масової інформації культу насильства і жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.

Стаття 21. Дитина і праця

Порядок застосування праці дітей визначається законодавством України про працю.

Вік, з якого допускається прийняття дитини на роботу, становить 16 років. Діти, які досягли 15-річного віку, можуть прийматися на роботу, що не завдає шкоди їх здоров'ю і навчанню, за згодою одного з батьків або особи, яка замінює батьків.

Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується відповідно до потреб їх розвитку та професійної підготовки. Час, витрачений дитиною за згодою власника або уповноваженого ним органу на професійну підготовку в межах встановленого законодавством робочого часу, зараховується як робочий час.

Забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, участі у важких роботах і роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час. ( Частина четверта статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2414-IV ( 2414-15 ) від 03.02.2005 )

До найгірших форм дитячої праці належать:

усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;

використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності;

робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини. ( Статтю 21 доповнено частиною згідно із Законом N 2414-IV ( 2414-15 ) від 03.02.2005 )

Діти приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду за наявності письмового медичного висновку про відсутність протипоказань для участі у трудовій діяльності та в подальшому до досягнення 21 року щорічно підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.

Участь у трудовій діяльності дітей-інвалідів та дітей з вадами фізичного та розумового розвитку забезпечується шляхом створення відповідної мережі робочих місць.

З метою захисту своїх трудових прав діти, які працюють, можуть створювати професійні спілки або вступати до існуючих професійних спілок у порядку, встановленому законодавством України.

Державний контроль і нагляд за додержанням трудових прав дитини забезпечується в порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 22. Право на зайняття підприємницькою діяльністю

Діти, які досягли 16-річного віку, мають право займатися підприємницькою діяльністю, можуть бути членами колективного сільськогосподарського підприємства та членами селянського (фермерського) господарства в порядку, встановленому законом.

Стаття 23. Право на об'єднання в дитячі та молодіжні організації

Діти мають право на об'єднання в самостійні дитячі та молодіжні громадські організації за умови, що їх діяльність не суперечить Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законам України, не порушує громадський порядок і безпеку держави, права і свободи інших осіб, не шкодить моралі та здоров'ю дітей та інших громадян.

Дитячі громадські організації можуть створювати свої об'єднання, встановлювати контакти з дитячими громадськими організаціями інших країн, вступати до міжнародних дитячих об'єднань.

Створення дитячих організацій політичного та релігійного спрямування забороняється.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування надають допомогу дитячим організаціям та об'єднанням, сприяють їх роботі.



Розділ V
ДИТИНА В НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВАХ ТА ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ

Стаття 24. Утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та безпритульних дітей

Утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава.

Безпритульні діти в порядку, встановленому законом, тимчасово розміщуються у притулках для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх, у яких створюються належні житлово-побутові умови та умови, спрямовані на забезпечення їх соціальної адаптації та підготовку до повернення у рідні сім'ї або передачі під опіку і піклування, надається правова, психологічна, медична та інша допомога таким дітям.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні бути передані під опіку чи піклування, на усиновлення або влаштовані на виховання в сім'ї громадян (прийомні сім'ї), в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу на повне державне утримання. Вихованцям таких закладів створюються необхідні умови для їх всебічного і гармонійного розвитку, підготовки до самостійного життя та праці.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, працівники Міністерства внутрішніх справ України, працівники органів соціального захисту населення, житлово-експлуатаційних організацій, навчальних закладів, громадяни та інші особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без опіки (піклування) батьків, зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування за місцем знаходження дитини.

Усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону.

Усиновлення (удочеріння) є оформлена спеціальним юридичним актом (рішенням суду) передача на виховання в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземними громадянами провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім'ї громадян України.

Переважне право серед інших іноземних громадян на усиновлення дитини, яка є громадянином України, мають іноземні громадяни країн, які уклали міжнародні договори з Україною про усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Порядок передачі дітей на усиновлення, а також здійснення контролю за умовами їх проживання і виховання в сім'ях усиновителів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється. ( Частина десята статті 24 в редакції Закону N 2414-IV ( 2414-15 ) від 03.02.2005 )

Порядок створення, реорганізації та ліквідації навчально-виховних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передачі дітей на виховання та спільне проживання в прийомні сім'ї або дитячі будинки сімейного типу, а також положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Працівники закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які здійснюють виховні функції, в разі вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням зазначеної роботи, притягаються до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому законом.

Контроль за умовами виховання і проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ях опікунів (піклувальників), усиновителів, у дитячих будинках сімейного типу, в прийомних сім'ях покладається на органи опіки і піклування, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді або інші спеціально уповноважені органи. ( Частина тринадцята статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, N 2353-IV ( 2353-15 ) від 18.01.2005 )

Стаття 25. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Відсутність одного або обох з батьків та батьківського піклування підтверджується відповідними документами, які є підставою для надання цим дітям матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством України.

У разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім'ї. Жиле приміщення, яке зберігається за дітьми, може бути передано в оренду іншим громадянам на строк до повернення дітей із зазначених закладів, від опікунів чи піклувальників, з прийомної сім'ї чи дитячого будинку сімейного типу.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї не мали впорядкованого житла або вселення їх в приміщення, яке зберігалося за ними, неможливе, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом за останнім місцем проживання в порядку, встановленому законодавством України.

Держава гарантує матеріальну допомогу на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, у дитячих будинках сімейного типу і прийомних сім'ях у порядку, встановленому законодавством України.

Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення ними 18-річного віку надається одноразова допомога у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України ( 823-2005-п ). ( Дію частини шостої статті 25 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002; дію частини шостої статті 25 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003; в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 ) ( Установити, що у 2004 році положення і норми, передбачені частиною шостої статті 25 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 )

Держава гарантує працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після повернення їх з дитячих закладів, від опікунів чи піклувальників, з дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, закінчення навчання в державних та комунальних навчальних закладах.

Стаття 26. Захист прав дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку

Дискримінація дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку забороняється.

Держава сприяє створенню дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитини-інваліда чи особі, яка його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг, передбачених законодавством України.

Дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров'я, надається можливість отримати базову, професійно-технічну та вищу освіту, в тому числі в домашніх умовах. Таким дітям гарантується безоплатне забезпечення засобами індивідуальної корекції.

З метою створення умов для безперешкодного доступу дітей-інвалідів та дітей з вадами фізичного розвитку до об'єктів соціальної інфраструктури планування та забудова населених пунктів, формування жилих районів, розробка проектних рішень, будівництво та реконструкція будинків, споруд та їх комплексів, об'єктів та засобів громадського транспорту повинні здійснюватися з дотриманням вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ).

Діти-інваліди мають право на безоплатне матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення, а також забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами індивідуальної корекції відповідно до законодавства. ( Статтю 26 доповнено частиною згідно із Законом N 2414-IV ( 2414-15 ) від 03.02.2005 )

Діти-інваліди, які мають порушення опорно-рухового апарату, за наявності відповідного висновку медико-соціальної експертизи, що підтверджує їх право на забезпечення автомобілем (у разі необхідності з ручним керуванням), і яким виповнилося 5 років, забезпечуються автотранспортними засобами на пільгових умовах. Право на управління таким автотранспортним засобом, за наявності відповідного документа на право управління автомобілем, набуває один із повнолітніх членів сім'ї (або найближчих родичів) інваліда. ( Статтю 26 доповнено частиною згідно із Законом N 2414-IV ( 2414-15 ) від 03.02.2005 )

Діти-інваліди, які позбавлені батьківського піклування і проживають у державних або комунальних дитячих закладах, після досягнення повноліття забезпечуються житлом в порядку, встановленому статтею 33 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Стаття 27. Заклади для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку

Для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку, які не можуть навчатися в загальних навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати), загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати), будинки-інтернати для дітей-інвалідів, дошкільні та інші заклади, в яких вони утримуються за рахунок держави. При направленні дітей до таких закладів останні мають обиратися з урахуванням принципу їх максимальної територіальної наближеності до місця проживання батьків або осіб, що їх замінюють. Кошти на фінансування будівництва та утримання закладів для дітей-інвалідів і дітей з вадами розумового або фізичного розвитку в Державному бюджеті України, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах виділяються окремою статтею.

Стаття 28. Захист дітей, які постраждали внаслідок стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф

Дітям, які постраждали внаслідок стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, держава забезпечує всебічну підтримку. В порядку, встановленому законодавством, їм гарантується першочергове і невідкладне відселення з небезпечної зони, надання кваліфікованої безоплатної медичної допомоги, пенсійного, соціального та іншого забезпечення, компенсацій за втрачене або пошкоджене майно та житло, вживаються заходи щодо сприяння возз'єднанню з членами сім'ї.

Стаття 29. Державна допомога дітям, ураженим ВІЛ-інфекцією, та дітям, хворим на інші невиліковні та тяжкі хвороби

Дітям, ураженим ВІЛ-інфекцією (ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД), гарантується державна допомога в порядку та обсягах, визначених Законом України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" ( 1972-12 ).

Діти, хворі на інші невиліковні та тяжкі хвороби, мають право на державну допомогу в порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 30. Заборона участі дітей у воєнних діях і збройних конфліктах

Участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, створення дитячих воєнізованих організацій та формувань, пропаганда серед дітей війни і насильства забороняються.

Держава вживає всіх можливих заходів для забезпечення захисту прав дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, та догляду за ними. Їм надається матеріальна, медична та інша допомога, в разі потреби їх влаштовують у заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, заклади охорони здоров'я тощо.

Стаття 31. Захист дітей-біженців

Держава через уповноважені органи вживає необхідних заходів щодо забезпечення захисту дітей-біженців на території України.

Органи міграційної служби сприяють розшуку батьків або інших законних представників дітей-біженців, розлучених із сім'ями, влаштуванню таких дітей у відповідні дитячі заклади або сім'ї.

Органи опіки та піклування вживають заходів щодо тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім'ї дітей-біженців, розлучених з сім'ями, встановлення опіки чи піклування над такими дітьми, сприяють дітям-біженцям, розлученим з сім'ями, у реалізації їхніх прав. ( Стаття 31 в редакції Закону N 177-IV ( 177-15 ) від 26.09.2002 )

Стаття 32. Захист дитини від незаконного переміщення

У порядку, встановленому законодавством України та відповідними міжнародними договорами, держава вживає заходів для боротьби з незаконним переміщенням, вивезенням та неповерненням дітей з-за кордону, їх викраденням, торгівлею та контрабандою ними.

Стаття 33. Захист прав дитини на особисту свободу

Право дитини на особисту свободу охороняється законом.

Затримання та арешт неповнолітніх застосовується як винятковий захід і тільки у випадках та порядку, встановлених законом. Про затримання дитини відповідні органи негайно повідомляють батьків чи осіб, які їх замінюють, а також органи прокуратури. Забороняється утримання дитини в одному приміщенні з дорослими затриманими, арештованими чи засудженими особами.

Порядок притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та відбування ними покарання встановлюється законом.

Не допускається застосування до дитини насильства, погроз, інших незаконних дій з метою примушення її дати показання як свідка або визнання своєї вини.

Примусові заходи виховного характеру за вчинення дитиною злочину або в інших передбачених законом випадках застосовуються до неї лише судом.

Стаття 34. Захист прав дитини в спеціальних навчально-виховних закладах для неповнолітніх, які потребують особливих умов виховання

Неповнолітні правопорушники, які потребують особливих умов виховання, в порядку, встановленому законом, направляються до загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації.

Неповнолітні, які вживають алкоголь, наркотики, та неповнолітні, які за станом здоров'я не можуть бути направлені до загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації, в порядку, встановленому законом, направляються до центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх.

Дітям, які перебувають у зазначених закладах, гарантується право на гуманне ставлення з боку оточуючих, на охорону здоров'я, отримання базової освіти і професійної підготовки, побачення з батьками або особами, які їх замінюють, відпустку, листування, на отримання передач, посилок від батьків, гуманітарних, благодійних та інших громадських організацій, які виявили бажання допомогти їм, у порядку, встановленому законодавством України.



Розділ VI
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ОХОРОНУ ДИТИНСТВА

Стаття 35. Відповідальність за порушення законодавства про охорону дитинства

Особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.



Розділ VII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 36. Участь України у міжнародному співробітництві з охорони дитинства

Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони дитинства та захисту законних прав дитини відповідно до норм міжнародного права.

У порядку, встановленому законом, Україна укладає з іноземними державами договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, з питань правового захисту дітей - громадян України, усиновлених іноземними громадянами, та здійснення контролю за умовами утримання та виховання таких дітей у сім'ях іноземних громадян.

Стаття 37. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про охорону дитинства, застосовуються правила міжнародного договору.



Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають вимогам цього Закону.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 26 квітня 2001 року
N 2402-III
Розділи: Законодавство України про освіту, Інші закони

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Н А К А З09.12.2009 N 1114

Про затвердження Примірного Положення про навчальний кабінет з основ здоров'я загальноосвітніх навчальних закладів
Відповідно до Плану заходів Міністерства освіти і науки України з виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 - 2013 роки (наказ МОН від 01.06.2009 N 457, п. 1.5), наказу Міністерства освіти і науки України від 20.07.2004 N 601 "Про затвердження Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів" та з метою підвищення рівня організації навчально-виховного процесу і забезпечення якості викладання предмета "Основи здоров'я" в загальноосвітніх навчальних закладах НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Примірне Положення про навчальний кабінет з основ здоров'я загальноосвітніх навчальних закладів (додається).
2. Міністру освіти і науки Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій довести його до відома керівників місцевих органів управління освітою та керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
3. Примірне Положення про навчальний кабінет з основ здоров'я загальноосвітнього навчального закладу опублікувати в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України".
4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.Заступник Міністра П.Б.Полянський

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОН України
09.12.2009 N 1114
ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ
про навчальний кабінет з основ здоров'я загальноосвітніх навчальних закладів
1. Загальні положення
Положення про навчальний кабінет з основ здоров'я (далі - кабінет ОЗ) розроблено відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту", Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженого наказом МОН України від 20.07.2004 року N 601 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.09.2004 р. за N /121/9720, інших чинних нормативно-правових актів у галузі освіти.
Це Положення використовується навчальними кабінетами ОЗ, що існують і створюються у загальноосвітніх навчальних закладах.
Це Положення визначає загальні та спеціальні вимоги до матеріально-технічного оснащення кабінетів ОЗ згідно із санітарними правилами та нормами і є орієнтовним для їх організації в загальноосвітніх навчальних закладах (далі - заклади).
Кабінет ОЗ призначений для створення умов щодо формування в учнів мотивації здорового способу життя, оволодіння навичками безпечної поведінки на засадах розвитку життєвих навичок.
Положення визначає:
- порядок створення кабінету ОЗ;
- призначення та основні напрямки роботи кабінету ОЗ;
- навчально-методичне забезпечення кабінету ОЗ;
- матеріально-технічне оснащення кабінету ОЗ;
- засади керування роботою кабінету ОЗ.
2. Мета і завдання організації кабінетів ОЗ
2.1. Основна мета створення кабінету ОЗ полягає у забезпеченні оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу на уроках основ здоров'я за технологією освіти на основі розвитку життєвих навичок (ОРЖН) та практичної реалізації завдань здоров'язбережувальної освіти, відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти.
2.2. Кабінет ОЗ створюється для:
- проведення уроків основ здоров'я;
- навчання учнів, батьків, педпрацівників з питань формування здорового і безпечного способу життя на засадах розвитку життєвих навичок;
- забезпечення потреб щодо впровадження програм превентивної освіти;
- забезпечення в старшій школі профільного і поглибленого навчання з використанням тренінгових технологій;
- організації роботи гуртків, факультативів інших навчально-виховних заходів за тренінговою технологією;
- поширення передового досвіду щодо профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально-небезпечних хвороб.
2.3. Перед початком навчального року проводиться огляд кабінетів ОЗ з метою визначення стану готовності їх до проведення занять.
2.4. Державні санітарні правила і норми облаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу в кабінеті мають відповідати вимогам, затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 р. N 63 (далі - ДСанПіН 5.5.2.008-01), та ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів".
3. Типи навчальних кабінетів ОЗ
Організація навчального кабінету ОЗ передбачає проведення уроків основ здоров'я з використанням різних форм і методів, у тому числі тренінгових технологій, що включають такі форми роботи: робота у колі, в групах, у парах (окремо від інших учасників тренінгу), створення творчих проектів, презентацій, проведення рухавок, що передбачає постійне переміщення учнів по класній кімнаті, тому в залежності від цілей, змісту, об'ємів запланованої роботи та матеріальних потужностей закладу, можуть створюватись такі типи навчальних кабінетів ОЗ:
- кабінет ОЗ, який складається з класної кімнати (класної кімнати і лабораторного приміщення) з набором навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення для проведення занять у формі тренінгів;
- навчальний комплекс ОЗ, який складається з приміщення для проведення занять у формі тренінгу, кабінету мультимедійного і методичного забезпечення, лабораторного приміщення;
- тренінговий центр, до складу якого входять: кабінет ОЗ, кабінет психологічного розвантаження; кабінет(и) для методичного, мультимедійного забезпечення; лабораторні приміщення; приміщення для проведення семінарів, педагогічних рад, засідань методичних об'єднань вчителів, батьківських зборів, виховних та навчальних заходів у формі тренінгів, впровадження різних превентивних проектів тощо.
4. Матеріально-технічне забезпечення кабінету ОЗ
4.1. Комплектація кабінету ОЗ обладнанням здійснюється відповідно до типових переліків навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання та обладнання загального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів, а також з урахуванням вимог щодо типу кабінету ОЗ і потужностей закладу.
4.2. Шкільні меблі та їх розміщення у кабінеті ОЗ мають відповідати санітарно-гігієнічним правилам та нормам (п. 8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01) , здійснюватися відповідно до вимог ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів" і забезпечувати проведення уроків у формі тренінгів.
4.3. Робоче місце вчителя ОЗ має бути спеціально обладнане (стіл з тумбами, ящиками для зберігання допоміжних канцелярських товарів (маркерів, клею, паперу тощо)), місцем для зберігання фліп-чарта, плакатного паперу, іншого приладдя і приладів, що використовуються для проведення тренінгів.
4.4. У кабінеті розміщується класна демонстраційна багатофункціональна дошка на одну, три або п'ять робочих площ у розгорнутому або складеному вигляді. Середній щит класної (аудиторної) дошки на три або п'ять робочих площ може бути використаний для демонстрації екранно-звукових засобів навчання на навісному екрані. Одна з робочих площ може мати магнітну основу з кріпленням для демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць, карт, моделей-аплікацій тощо).
Робочі площі на звороті дошки можуть бути покриті білим кольором для нанесення написів за допомогою спеціальних фломастерів.
4.5. Кабінет має бути забезпечений сучасними ТЗН для проведення мультимедійних презентацій, показу відео-матеріалів, тиражувальною технікою тощо.
4.6. Стіни в кабінеті ОЗ повинні мати стійке покриття, яке буде забезпечувати їх використання в якості робочої поверхні для демонстрації творчих робіт дітей, створених на тренінгах.
У кабінеті слід передбачити наявність годинника, забезпечення затемнення.
4.7. Лабораторне приміщення, у разі його наявності, обладнується секційними шафами для збереження приладів, тиражувальною технікою, канцтоварами, навчально-наочними посібниками для тренінгових занять, столом для роботи вчителя чи лаборанта, столом з пристроями для зберігання допоміжних матеріалів.
4.8. В залежності від типу кабінету ОЗ всі його структурні підрозділи обладнуються відповідно до їх призначення і потреб необхідними меблями, наочними, навчальними, технічними засобами.
4.9. Усі матеріальні цінності кабінету обліковуються в інвентарній книзі встановленого зразка, яка повинна бути прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою (додаток 1 до розділу 4 Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів) .
4.10. Матеріальні об'єкти (предмети) і матеріали, що витрачаються в процесі роботи заносяться до матеріальної книги (додаток 2 до розділу 4 Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів) .
4.11. Облік та списання морально та фізично застарілого обладнання, навчально-наочних посібників проводиться відповідно до інструкцій, затверджених Міністерством фінансів України.
4.12. Кабінет має бути забезпечений: аптечкою з набором медикаментів для надання першої медичної допомоги; первинними засобами пожежогасіння відповідно до Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України.
4.13. Вимоги пожежної безпеки для кабінету ОЗ визначаються НАПБ В.01.050-98/920 Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України, затверджені спільним наказом Міносвіти України і Головного управління Державної пожежної охорони МВС України від 30.09.98 р. N 348/70 (0800-98), зареєстровані у Міністерстві юстиції України 17.12.98 р. за N 800/3240 (із змінами і доповненнями).
5. Навчально-методичне забезпечення кабінету ОЗ
5.1. Навчально-методичне забезпечення кабінету ОЗ складається з навчальних програм, підручників, навчальних та методичних посібників з ОЗ, інших профілактичних програм, інформаційних матеріалів щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, йододефіциту, діабету тощо, навчально-наочних посібників, навчального обладнання для проведення тренінгів та ін.
5.2. Розміщення та збереження засобів навчання і навчального обладнання здійснюється згідно з вимогами навчальних програм за розділами, темами і класами відповідно до класифікаційних груп у кабінеті (лабораторному приміщенні).
5.3. У кабінеті ОЗ створюється фото-, відео-, аудіотека, тематична картотека дидактичних та навчально-методичних матеріалів, навчально-наочних посібників, навчального обладнання, розподілених за темами та розділами навчальних та превентивних програм.
5.4. Кабінет ОЗ може бути оснащений:
- куточком з безпеки життєдіяльності, цивільного захисту, пожежної безпеки, першої невідкладної допомоги, правил поведінки на дорогах тощо;
- підручниками та навчальними посібниками для кожного учня;
- фаховими журналами з питань безпеки життєдіяльності, охорони здоров'я, валеології тощо;
- довідковою, науково-методичною літературою з питань безпеки життєдіяльності, використання інтерактивних методів, тренінгових технологій;
- матеріалами узагальненого педагогічного досвіду, розробками уроків та виховних заходів з використанням тренінгових технологій, результатів впровадження в закладі ОРЖН, превентивних програм, результатів експериментальної та науково-дослідної діяльності педагогів, учнів тощо;
- інструкціями для виконання практичних робіт, інструкціями до програмних педагогічних засобів, рекомендаціями щодо роботи з батьками тощо.
6. Оформлення кабінету ОЗ
6.1. На дверях кабінету має бути табличка "Кабінет основ здоров'я".
6.2. Для оформлення кабінету ОЗ передбачено створення навчально-методичних експозицій змінного та постійного характеру.
6.3. До постійних експозицій кабінету ОЗ належать:
- державна символіка;
- інструкція з безпеки праці та пожежної безпеки, правила роботи в кабінеті;
- план-схема евакуації із кабінету на випадок виникнення надзвичайних ситуацій різного походження;
- інформаційний стенд, на якому зазначені адреси та телефони служби захисту та рятування населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, небезпечних криміногенних ситуацій, телефони і адреси медичних установ, а також телефони довіри та адреси пунктів психологічної допомоги.
6.4. До експозицій змінного характеру належать:
- правила проведення тренінгів;
- інформаційні матеріали з безпеки життєдіяльності;
- матеріали до теми наступних уроків;
- виставка кращих робіт учнів;
- результати дослідницької роботи учнів тощо.
7. Керівництво діяльністю кабінету ОЗ та організація його роботи
7.1. Організація роботи кабінету ОЗ здійснюється відповідно до навчальних планів і програм ОЗ, та факультативних курсів, які передбачають формування здорового і безпечного способу життя.
7.2. Керівник закладу є відповідальним за створення, обладнання кабінету ОЗ та здійснення контролю за його роботою.
7.3. Організація та керівництво роботою кабінету ОЗ покладається наказом керівника закладу на вчителя ОЗ.
7.4. Завідувач кабінету ОЗ несе відповідальність за упорядкування, зберігання й використання навчально-наочних посібників, обладнання та інших матеріальних цінностей.
7.5. До обов'язків завідувача кабінетом ОЗ належать: складання паспорту кабінету, перспективного і річного плану роботи кабінету ОЗ, оснащення і систематичне оновлення навчально-методичного, матеріально-технічного забезпечення кабінету, забезпечення належних умов для проведення уроків-тренінгів, інших тренінгових занять, сприяння оновленню та удосконаленню матеріальної бази кабінету, систематизація та каталогізація матеріальних об'єктів, проведення консультацій для учасників навчально-виховного процесу, забезпечення дотримання в кабінеті правил електробезпеки, чистоти, порядку, санітарно-гігієнічних норм, систематичне ведення інвентарної книги із занесенням до неї відповідних змін про нові надходження, витрати та списання матеріальних цінностей.
7.6. За згодою завідувача кабінетом ОЗ відповідно до розкладу, плану роботи кабінету ОЗ, затвердженого директором закладу, кабінет може використовуватися для проведення уроків з інших предметів за тренінговою технологією, проведення педагогічних рад, засідань методичних об'єднань, батьківських зборів.

МОН України; Наказ, Положення, Нормативи вiд 02.07.2009 № 616



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Н А К А З

02.07.2009 N 616

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
23 липня 2009 р.
за N 687/16703


Про внесення змін до Положення
про психологічну службу системи
освіти України


Відповідно до статей 21, 22 Закону України "Про освіту"
( 1060-12 ) та з метою підвищення ефективності функціонування
психологічної служби системи освіти України Н А К А З У Ю:

1. Унести зміни до Положення про психологічну службу системи
освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України
від 03.05.99 N 127 ( z0922-99 ), зареєстрованого в Мін'юсті
30.12.99 за N 922/4215, виклавши його у новій редакції, що
додається.

2. Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим,
управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій вжити організаційних заходів щодо
підвищення ефективності функціонування усіх ланок психологічної
служби згідно з новою редакцією Положення про психологічну службу
системи освіти України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Міністра Полянського П.Б.

4. Наказ набирає чинності через 10 днів після його реєстрації
в Міністерстві юстиції України.

Міністр І.О.Вакарчук


ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти
України
03.05.1999 N 127
( z0922-99 )
(у редакції наказу
Міністерства освіти і науки
України
від 02.07.2009 N 616)

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
23 липня 2009 р.
за N 687/16703


ПОЛОЖЕННЯ
про психологічну службу системи освіти України


I. Загальні положення

1.1. Психологічна служба в системі освіти - це сукупність
закладів, установ, підрозділів і посад, що складають єдину
систему, основу якої становлять фахівці у сфері практичної
психології і соціальної педагогіки: практичні психологи, соціальні
педагоги, методисти, директори (завідувачі) навчально-методичних
кабінетів (центрів) психологічної служби.
Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне
забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу,
захист психічного здоров'я і соціального благополуччя усіх його
учасників: вихованців, учнів, студентів, педагогічних і
науково-педагогічних працівників.
Соціально-педагогічний патронаж спрямований на надання
соціально-педагогічної допомоги соціально незахищеним категоріям
вихованців, учнів і студентів з метою подолання ними життєвих
труднощів та підвищення їхнього соціального статусу.

1.2. Психологічна служба забезпечує своєчасне і систематичне
вивчення психофізичного розвитку вихованців, учнів і студентів,
мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових,
інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних
особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання,
сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів.

1.3. Психологічна служба у своїй діяльності керується
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законами України "Про освіту"
( 1060-12 ), "Про загальну середню освіту" ( 651-14 ), "Про
професійно-технічну освіту" ( 103/98-ВР ), "Про вищу освіту"
( 2984-14 ), "Про позашкільну освіту" ( 1841-14 ), "Про дошкільну
освіту" ( 2628-14 ), іншими нормативно-правовими актами та цим
Положенням.

1.4. Діяльність психологічної служби в системі освіти України
забезпечується практичними психологами, соціальними педагогами,
методистами та директорами (завідувачами) навчально-методичних
кабінетів (центрів). За своїм статусом працівники психологічної
служби належать до педагогічних працівників і відповідно до
чинного законодавства користуються всіма правами і гарантіями,
передбаченими для них.

1.5. Психологічна служба співпрацює з органами охорони
здоров'я, праці та соціального захисту населення, сім'ї, молоді та
спорту, внутрішніх справ, іншими органами виконавчої влади, а
також громадськими організаціями.

1.6. Це Положення визначає основні завдання, зміст
діяльності, структуру, управління і фінансування психологічної
служби системи освіти України в цілому.

1.7. Посади практичних психологів і соціальних педагогів
уводяться в штатні розписи навчальних закладів і установ освіти за
умови наявності спеціалістів з фаховою освітою в межах коштів,
передбачених єдиним кошторисом витрат відповідно до нормативів
чисельності практичних психологів і соціальних педагогів, згідно з
додатком.

II. Основні завдання психологічної служби

2.1. Основні завдання психологічної служби системи освіти
України полягають у:
сприянні повноцінному розвитку особистості вихованців, учнів,
студентів на кожному віковому етапі, створенні умов для формування
у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;
забезпеченні індивідуального підходу до кожного учасника
навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного
вивчення;
профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і
психофізичному розвитку вихованців, учнів, студентів.

2.2. Основними видами діяльності психологічної служби є:
діагностика - психологічне обстеження вихованців, учнів,
студентів, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов
індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів, визначення
причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;
корекція - здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з
метою усунення відхилень у психофізичному та інтелектуальному
розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень,
подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально
корисної життєвої перспективи;
реабілітація - надання психолого-педагогічної допомоги
вихованцям, учням, студентам, які перебувають у кризовій ситуації
(постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф,
перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства
тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності;
профілактика - своєчасне попередження відхилень у
психофізичному розвитку та становленні особистості,
міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у
навчально-виховному процесі;
прогностика - розробка і застосування моделей поведінки групи
та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів
індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів і складання
на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп
та міжгрупових відносин.

2.3. Психологічна служба системи освіти України функціонує на
трьох рівнях:
науковому, на якому вивчає закономірності психічного розвитку
і формування особистості вихованця, учня, студента з метою
розробки методів і методик професійного застосування психологічних
знань;
прикладному, на якому здійснює соціально-психологічне
забезпечення процесу навчання і виховання, включаючи розробку
навчальних програм, підручників, професійну підготовку і
підвищення кваліфікації фахівців;
практичному, на якому забезпечує безпосередню роботу
практичних психологів, соціальних педагогів у навчальних закладах.

2.4. Діяльність психологічної служби включає такі основні
напрями:
консультативно-методична допомога всім учасникам
навчально-виховного процесу з питань навчання, виховання і
розвитку вихованців, учнів, студентів, допомога органам державного
управління у плануванні освітньої діяльності;
просвітницько-пропагандистська робота з підвищення
психологічної культури в навчальних закладах та у сім'ї;
превентивне виховання (через засоби масової інформації, під
час навчальної діяльності в рамках навчальних програм або як
окремого предмета), метою якого є формування у вихованців, учнів,
студентів орієнтації на здоровий спосіб життя та захист психічного
здоров'я; профілактика алкоголізму, наркоманії, ВІЛ-інфекції і
злочинності.

III. Структура та управління психологічною службою

3.1. Психологічна служба в системі освіти України складається
з таких основних ланок:
Українського науково-методичного центру практичної психології
і соціальної роботи;
Навчально-методичного кабінету (центру) в Автономній
Республіці Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських,
районних (міських) навчально-методичних кабінетів (центрів)
психологічної служби системи освіти або методистів районних
(міських) методичних кабінетів управлінь (відділів) освіти з
психологічної служби;
підрозділів психологічної служби у вищих навчальних закладах
III-IV рівнів акредитації;
практичних психологів і соціальних педагогів навчальних
закладів усіх типів.

3.2. Науково-методичне керівництво психологічною службою
системи освіти здійснює Український науково-методичний центр
практичної психології і соціальної роботи, який діє на підставі
статуту.

3.3. Навчально-методичний кабінет (центр) в Автономній
Республіці Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські
навчально-методичні кабінети (центри) психологічної служби системи
освіти створюються місцевими органами виконавчої влади,
підпорядковуються засновнику з усіх питань діяльності, а у частині
науково-методичного забезпечення - Українському
науково-методичному центру практичної психології і соціальної
роботи.
Навчально-методичний кабінет (центр) в Автономній Республіці
Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські
навчально-методичні кабінети (центри) психологічної служби системи
освіти можуть створюватися як структурні підрозділи закладів
післядипломної педагогічної освіти або при Міністерстві освіти і
науки Автономної Республіки Крим, Головному управлінню освіти і
науки Київської міської державної адміністрації, управліннях
освіти і науки обласних та Севастопольської міських державних
адміністрацій, або як юридичні особи.
Навчально-методичний кабінет (центр) в Автономній Республіці
Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські
навчально-методичні кабінети (центри) психологічної служби системи
освіти створюються, реорганізуються або ліквідуються за
погодженням з Українським науково-методичним центром практичної
психології і соціальної роботи.

3.4. Районні (міські) навчально-методичні кабінети (центри)
психологічної служби системи освіти створюються місцевими органами
виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Районні (міські) навчально-методичні кабінети (центри)
психологічної служби системи освіти можуть функціонувати як
структурні підрозділи районних (міських) методичних кабінетів
(центрів) або як юридичні особи.
За неможливості створення районного (міського)
навчально-методичного кабінету (центру) психологічної служби
системи освіти до штатного розпису районного (міського)
методичного кабінету (центру) вводиться посада методиста з
психологічної служби.
Районний (міський) навчально-методичний кабінет (центр)
психологічної служби системи освіти підпорядковується засновнику з
усіх питань діяльності, а в частині науково-методичного
забезпечення діяльності психологічної служби -
навчально-методичному кабінету (центру) в Автономній Республіці
Крим, обласним, Київському і Севастопольському міським
навчально-методичним кабінетам (центрам) психологічної служби
системи освіти.

3.5. Атестація працівників психологічної служби - практичних
психологів, соціальних педагогів, методистів з психологічної
служби, директорів (завідувачів) навчально-методичних кабінетів
(центрів) психологічної служби системи освіти здійснюється
відповідно до чинного законодавства.

3.6. Структура та штатний розпис навчально-методичного
кабінету (центру) в Автономній Республіці Крим, обласних,
Київського і Севастопольського міських, районних (міських)
навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби
системи освіти визначаються місцевими органами виконавчої влади
або органами місцевого самоврядування відповідно до встановлених
нормативів.

3.7. Навчально-методичний кабінет (центр) в Автономній
Республіці Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські,
районні (міські) навчально-методичні кабінети (центри)
психологічної служби системи освіти здійснюють свою діяльність
відповідно до статуту (якщо вони є юридичними особами) або
положення (якщо вони є структурними підрозділами).

3.8. Призначення на посаду та звільнення з посади директора
(завідувача) навчально-методичного кабінету (центру) в Автономній
Республіці Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських
навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби
системи освіти здійснюються засновником за погодженням з
Українським науково-методичним центром практичної психології і
соціальної роботи.
Призначення на посаду та звільнення з посади директора
(завідувача) районного (міського) навчально-методичного кабінету
(центру) психологічної служби системи освіти, методиста з
психологічної служби районного (міського) методичного кабінету
здійснюються засновником за погодженням з навчально-методичним
кабінетом (центром) в Автономній Республіці Крим, обласним,
Київським, Севастопольським міським навчально-методичним кабінетом
(центром) психологічної служби системи освіти.
Призначення на посаду та звільнення з посади практичного
психолога і соціального педагога закладу освіти здійснюються за
погодженням з районним (міським) навчально-методичним кабінетом
(центром) психологічної служби системи освіти або з методистом з
психологічної служби районного (міського) методичного кабінету.

3.9. Структура та штатний розпис психологічної служби вищого
навчального закладу III-IV рівнів акредитації визначаються вищим
навчальним закладом та фінансуються за рахунок власних коштів
цього навчального закладу.
Психологічна служба вищого навчального закладу III-IV рівнів
акредитації підпорядковується керівнику або одному з його
заступників, а у частині науково-методичного забезпечення -
Українському науково-методичному центру практичної психології і
соціальної роботи.

IV. Зміст діяльності психологічної служби

4.1. Український науково-методичний центр практичної
психології і соціальної роботи є головною організацією
психологічної служби системи освіти України, який здійснює
організаційні, координаційні та науково-методичні функції у галузі
практичної психології і соціальної педагогіки.
До повноважень Українського науково-методичного центру
практичної психології і соціальної роботи належать:
науково-методичне забезпечення психологічної служби системи
освіти України;
здійснення психометричного нагляду, забезпечення діяльності
психометричної комісії, організація соціально-психологічної
експертизи методів, методик, новацій у галузі освіти;
розробка методичних вимог до змісту діяльності психологічної
служби, координація науково-прикладних досліджень та методичних
розробок;
координація та науково-методичне керівництво діяльністю
навчально-методичного кабінету (центру) в Автономній Республіці
Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних
(міських) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної
служби системи освіти або методистів районних (міських) методичних
кабінетів управлінь (відділів) освіти з психологічної служби.

4.2. Навчально-методичні кабінети (центри), методисти є
основними організаційно-методичними ланками психологічної служби
системи освіти, які здійснюють організаційні, координувальні та
навчально-методичні функції у галузі практичної психології і
соціальної педагогіки.
Навчально-методичний кабінет (центр) в Автономній Республіці
Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні
(міські) навчально-методичні кабінети (центри) психологічної
служби системи освіти, методисти районних (міських) методичних
кабінетів управлінь (відділів) освіти з психологічної служби:
забезпечують діяльність психологічної служби освіти регіону;
надають методичну, інформаційну підтримку практичним
психологам, соціальним педагогам;
беруть участь в організації підвищення кваліфікації
спеціалістів психологічної служби, їх атестації та професійного
зростання, кадровому забезпеченні психологічної служби;
організовують діяльність методичних об'єднань практичних
психологів і соціальних педагогів;
координують науково-дослідні, практичні дослідження за
пріоритетними напрямами діяльності психологічної служби;
беруть участь в оцінці, прогнозуванні та формуванні освітньої
політики в регіоні;
впроваджують досягнення психологічної науки та передового
досвіду.
Навчально-методичні кабінети (центри) психологічної служби
системи освіти, методисти організовують діяльність "Телефонів
довіри", кабінетів корекції кризових станів, психологічних
(сімейних) консультацій, профільних консультаційних пунктів,
реабілітаційних центрів залежно від соціально-психологічних потреб
регіону.

4.3. Практичний психолог навчального закладу:
бере участь у здійсненні освітньої, виховної роботи,
спрямованої на забезпечення всебічного індивідуального розвитку
вихованців, учнів, студентів, збереження їх повноцінного
психічного здоров'я;
проводить психолого-педагогічну діагностику готовності
вихованця, учня, студента до навчання та сприяє їх адаптації до
нових умов навчально-виховного процесу, допомагає у виборі
навчального закладу згідно з рівнем психічного розвитку;
розробляє та впроваджує розвивальні, корекційні програми
навчально-виховної діяльності з урахуванням індивідуальних,
гендерних, вікових особливостей вихованців, учнів, студентів;
сприяє вибору учнями і студентами професій з урахуванням їх
ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей,
готує учнів до свідомого життя; здійснює превентивне виховання,
профілактику злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших
залежностей і шкідливих звичок серед підлітків;
проводить психологічну діагностику і психолого-педагогічну
корекцію девіантної поведінки вихованців, учнів, студентів;
формує психологічну культуру вихованців, учнів, студентів,
педагогів, батьків або осіб, які їх замінюють, консультує з питань
психології, її практичного використання в організації
навчально-виховного процесу.

4.4. Соціальний педагог навчального закладу:
вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку
вихованців, учнів і студентів, мікроколективу (класу чи групи),
шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних та дитячих
громадських організацій; досліджує спрямованість впливу
мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання,
позитивного виховного потенціалу соціального середовища та джерела
негативного впливу на вихованців, учнів і студентів;
прогнозує на основі спостережень та досліджень посилення
негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на
розвиток особистості вихованця, учня, студента чи групи; прогнозує
результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших
факторів становлення особистості;
дає рекомендації вихованцям, учням, студентам, батькам або
особам, які їх замінюють, вчителям, викладачам та іншим особам з
питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну
соціально-педагогічну допомогу дитячим і молодіжним громадським
організаціям, вихованцям, учням, студентам, які потребують
піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах;
сприяє захисту прав вихованців, учнів і студентів,
представляє їхні інтереси у службі у справах дітей, у
правоохоронних та судових органах;
бере участь у формуванні навичок дотримання норм та правил
поведінки, ведення здорового способу життя, сприяє попередженню
негативних явищ серед вихованців, учнів, студентів;
надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних
потреб вихованців, учнів і студентів; здійснює
соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу,
соціально-педагогічний патронаж соціально незахищених категорій
вихованців, учнів і студентів; сприяє соціальному і професійному
визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та
соціальну адаптацію молоді.

4.5. Працівник психологічної служби повинен:
керуватися етичним кодексом психолога;
дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність
вихованців, учнів, студентів, захищати їх від будь-яких форм
фізичного або психічного насильства;
будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у
тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;
пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень
психологічних знань педагогічних працівників і батьків або осіб,
які їх замінюють;
зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей,
отриманих в процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це
може завдати шкоди вихованцеві, учню, студенту чи їх оточенню;
постійно підвищувати свій професійний рівень;
знати програмно-методичні матеріали і документи щодо обсягу,
рівня знань, розвитку вихованців, учнів, студентів, вимоги
державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу,
основні напрями і перспективи розвитку освіти,
психолого-педагогічної науки.

4.6. Тривалість робочого тижня практичного психолога та
соціального педагога визначається чинним законодавством з
урахуванням типу навчального закладу.

V. Фінансування діяльності психологічної служби

5.1. Фінансування діяльності психологічної служби системи
освіти та оплата праці практичних психологів і соціальних
педагогів, працівників кабінетів (центрів), методистів
здійснюється згідно з чинним законодавством.

5.2. Фінансування діяльності психологічної служби вищих
навчальних закладів III-IV рівнів акредитації (у тому числі оплати
праці її працівників) здійснюється за рахунок власних коштів
вищого навчального закладу.

5.3. Працівникам психологічної служби системи освіти
надаються окремі приміщення (кабінети) для проведення
діагностичної, навчальної, тренінгової, консультативної,
розвивальної і корекційної роботи.

Директор Українського
науково-методичного центру
практичної психології
і соціальної роботи В.Г.Панок


Додаток
до Положення
про психологічну службу
системи освіти України


НОРМАТИВИ
чисельності практичних психологів
і соціальних педагогів


Нормативи чисельності практичних психологів
дошкільних навчальних закладів

------------------------------------------------------------------
| Місто | Село (селище) |
|--------------------------------+-------------------------------|
|чисельність груп| максимальний | чисельність | максимальний |
| | норматив | груп | норматив |
| | чисельності | | чисельності |
|----------------+---------------+---------------+---------------|
|до 7 | 0,5 |до 4 | 0,5 |
|----------------+---------------+---------------+---------------|
|7 і більше | 0,75 |4 і більше | 0,75 |
|----------------+---------------+---------------+---------------|
|9 і більше | 1,0 |6 і більше | 1,0 |
------------------------------------------------------------------

Посади практичних психологів дошкільних навчальних закладів
компенсуючого типу та комбінованого типу, у яких є 2 і більше груп
компенсуючого типу, дошкільних навчальних закладів (дитячих
будинків) інтернатного типу, дошкільних навчальних закладів
(центрів розвитку дитини) вводяться з розрахунку не більше однієї
ставки на навчальний заклад за рахунок коштів загального фонду
відповідного бюджету (для державних і комунальних дошкільних
навчальних закладів).

Нормативи чисельності практичних психологів
загальноосвітніх навчальних закладів

------------------------------------------------------------------
| Місто | Село (селище) |
|--------------------------------+-------------------------------|
| чисельність | максимальний | чисельність | максимальний |
| учнів | норматив | учнів | норматив |
| | чисельності | | чисельності |
|----------------+---------------+---------------+---------------|
|до 499 | 0,5 |до 99 | 0,25 |
|----------------+---------------+---------------+---------------|
|500 і більше | 0,75 |100 і більше | 0,5 |
|----------------+---------------+---------------+---------------|
|700 | 1,0 |200 і більше | 0,75 |
|----------------+---------------+---------------+---------------|
| | |300 | 1,0 |
------------------------------------------------------------------

Посади практичних психологів спеціалізованих шкіл
(шкіл-інтернатів), гімназій, ліцеїв, колегіумів, загальноосвітніх
шкіл-інтернатів, спеціальних загальноосвітніх шкіл
(шкіл-інтернатів), загальноосвітніх санаторних шкіл
(шкіл-інтернатів), шкіл соціальної реабілітації, вечірніх
(змінних) шкіл, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів,
позашкільних навчально-виховних закладів, професійно-технічних
навчальних закладів, вищих навчальних закладів I-II рівнів
акредитації вводяться з розрахунку не більше однієї ставки на
навчальний заклад за рахунок коштів загального фонду відповідного
бюджету (для державних і комунальних навчальних закладів).
Посади соціальних педагогів дошкільних навчальних закладів
(дитячих будинків) інтернатного типу та центрів розвитку дитини
вводяться з розрахунку не більше однієї ставки на навчальний
заклад за рахунок коштів загального фонду відповідного бюджету
(для державних і комунальних дошкільних навчальних закладів).

Нормативи чисельності соціальних педагогів
загальноосвітніх навчальних закладів

------------------------------------------------------------------
| Місто | Село (селище) |
|--------------------------------+-------------------------------|
| чисельність | максимальний | чисельність | максимальний |
| учнів | норматив | учнів | норматив |
| | чисельності | | чисельності |
|----------------+---------------+---------------+---------------|
|до 499 | 0,5 |До 99 | 0,25 |
|----------------+---------------+---------------+---------------|
|500 і більше | 0,75 |100 і більше | 0,5 |
|----------------+---------------+---------------+---------------|
|700 | 1,0 |200 і більше | 0,75 |
|----------------+---------------+---------------+---------------|
| | |300 | 1,0 |
------------------------------------------------------------------

Посади соціальних педагогів загальноосвітніх шкіл-інтернатів,
спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), у тому числі
навчально-реабілітаційних центрів, загальноосвітніх санаторних
шкіл (шкіл-інтернатів), шкіл соціальної реабілітації, вечірніх
(змінних) шкіл, професійно-технічних навчальних закладів вищих
навчальних закладів I-II рівнів акредитації вводяться з розрахунку
не більше однієї ставки на навчальний заклад за рахунок коштів
загального фонду відповідних бюджетів (для державних і комунальних
навчальних закладів).
У випадках, коли посади, перелічені в зазначених нормативах,
не можуть забезпечити належне функціонування навчального закладу,
за рахунок можливостей місцевого бюджету та інших джерел,
передбачених чинним законодавством, можуть бути введені додаткові
посади практичних психологів і соціальних педагогів.
Якщо посади практичних психологів та соціальних педагогів
малокомплектних навчальних закладів передбачені у штатних розписах
районних навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної
служби системи освіти, а не в навчальних закладах, то їхня
чисельність розраховується за формулою:

Загальна чисельність учнів
малокомплектних навчальних закладів
------------------------------------- = Х,
100 учнів

де Х - кількість ставок