РЕКОМЕНДАЦІЇ ОНМЦППІСР ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРАЦІВНИКІВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
у 2008/2009 н.р.
Д.Д.Романовська,
завідувач науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи ЧОІППО
Серед основних завдань, які визначені Положенням про психологічну службу системи освіти України, зазначено профілактику і корекцію відхилень в особистісному розвитку дітей на основі визначення причин, що ускладнюють їх розвиток, розробки корекційних та профілактичних заходів, спрямованих на усунення відхилень їх індивідуального розвитку та поведінки, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки (відхилень від встановлених у суспільстві норм і стандартів), формування в учнів соціально корисної життєвої перспективи, надання їм своєчасної психологічної допомоги, проектування змісту індивідуального розвитку дитини.
Таку роботу в навчальних закладах сьогодні повинні виконувати фахівці психологічної служби – практичний психолог і соціальний педагог. Роль практичного психолога полягає у вивченні структури особистості, особистісних проявів, які впливають на поведінку, соціального педагога – у вивченні соціального оточення дитини (яким чином соціально близькі люди впливають на структуру особистості та поведінку дитини), вивчення процесу соціалізації дитини (можливих деформацій) та його впливу на поведінкові прояви.
При плануванні своєї роботи практичні психологи і соціальні педагоги мають врахувати, що в 2008/2009 н.р. пріоритетними напрямками діяльності психологічної служби Чернівецької області є:
1. Профілактика правопорушень, девіантної поведінки, психологічний супровід правовиховної роботи у освітньому закладі.
2. Психологічний супровід профілізації освітніх закладів: готовність учня до профільної освіти, взаємодія педколективу і психолога щодо підвищення якості профільної освіти.
3. Усунення негативних явищ в учнівському середовищі, виявлених проведеними у 2007/2008 н.р. моніторингами.
У діяльності психологічної служби районів та міст області залишаються щорічні моніторингові дослідження:
1. Моніторинг стану вживання учнівською молоддю області алкоголю, наркотиків та тютюнопаління, що дозволяє відстежити зміни та ефективність профілактичної роботи у навчальних закладах. А також моніторинг обізнаності шляхів у профілактиці шкідливих звичок, передачі ВІЛ, СНІДу. Провідна роль насамперед повинна належати психологічній службі та педагогам-тренерам, які працюють за різними профілактичними програмами (“Рівний – рівному”, “Діалог”, “Школа проти СНІДу”).
2. Моніторинг банку даних дітей трудових мігрантів (визначено основні проблеми, що виникають у роботі з ними). Кожен психолог і соціальний педагог має створити банк даних таких дітей, згідно рекомендацій ОНМЦППіСР, та впродовж року здійснювати вивчення психологічних проблем цих дітей, надаючи психологічну допомогу. Внаслідок аналізу отриманих результатів, у навчальних закладах районів та міст області виявлено 10399 дітей трудових мігрантів, що становить 11% від усієї вибірки. Найвищі показники у Новоселицькому (28%), Заставнівському (14%), Герцаївському (13%), Кельменецькому (13%), Кіцманському (13%), Хотинському (13%) районах. У 757 учнів батьки повернулися з-за кордону впродовж останніх півроку, що становить 0,8% від загальної кількості учнів.
У більшості учнів (60%) за кордоном перебуває мати, інколи (21%) – тато, і у 19% учнів трудовими мігрантами є обоє батьків. Більшість (46%) дітей зустрічаються з батьками 1 раз на рік, 19% – 2 рази на рік, 26% – менше одного разу на рік, 9% дітей трудових мігрантів з часу відсутності батьків не бачились з ними жодного разу. На обліку в психологічній службі у зв’язку з проявом поведінкових девіацій перебувають 477 дітей трудових мігрантів, що становить 5% від загальної вибірки. Практичний психолог і соціальний педагог мають спільно працювати над вирішенням вищезазначених проблем
у своїй школі. На таких дітей має бути заповнена діагностична картка і соціальний паспорт. У журналі щоденного обліку роботи мають бути відображені різні види роботи з дітьми та їх опікунами, з педагогами: діагностика, консультації, індивідуальна та групова робота.
3. Обов’язковим є опитування учнів 7-11 класів закладів освіти області з проблеми жорстокого поводження з дітьми в сім’ї та школі і проявів насильства в учнівському середовищі. Одним із аспектів, який має бути на контролі психолога і соціального педагога – встановлення фактів жорстокого ставлення учнів один до одного. Результати дослідження цієї проблеми психологами у 2007/2008 н.р. свідчать про те, що 12% дітей досить часто відчувають приниження з боку однокласників, інколи таке приниження стосується 31% опитаних учнів. Наведений вище показник, який стосується частого приниження учнів з боку однокласників, перегукується з результатами соціологічного дослідження статусу учнів в класних колективах. Так, з 14555 опитаних учнів 5-11 класів, 11% (1601 дитина) – відторгнутих колективом класу. Стосовно них з боку однокласників демонструється несприйняття їх як особистостей, приниження і підкреслюється небажанням взаємодіяти у різних видах діяльності. Прикрим є також факт проявів негативного ставлення до учнів з боку вчителів. Реакцією на виявлені негативні чинники у дітей є виникнення образи, гніву, ненависті, страху, бажання втечі, помсти та небажання відвідувати школу. Психолог школи має знати такі випадки і відповідним чином реагувати. Якщо це стосується фактів насильства в сім’ї, необхідно також повідомляти районні (міські) соціальні служби (служби у справах дітей, кримінальну міліцію тощо), відповідно до встановленого порядку.
Якщо факти насилля спостерігаються в учнівському середовищі або в стосунках педагогів і учнів, необхідно подати доповідну директору школи для оперативного реагування; організувати тематичні семінари з педагогами школи (затверджені наказом директора школи); провести індивідуальні консультації з окремими педагогами, індивідуальну та групову роботу з дітьми з питань профілактики ситуацій насилля та допомоги жертвам. Про особливі випадки негативних явищ та проявів жорстокості необхідно повідомляти обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи ЧОІППО.
4. Вивчення ціннісних орієнтирів молоді. Відповідно до отриманих показників у 2007/2008 н.р. на сьогодні ціннісні орієнтації молодих людей формуються під впливом сім’ї та її ціннісних пріоритетів, до яких належать створення сім’ї, професійна кар’єра, належний рівень матеріального добробуту. У той час, як розвиток духовності, культури, освітнього рівня до пріоритетних цінностей не належать. Школа як соціальний інститут, який має можливість впливати на формування світогляду учнів, поступається сьогодні сім’ї та друзям. Психолог має знати ситуацію щодо ціннісних орієнтацій у школі взагалі, і в кожному класі зокрема, і відповідним чином організувати роботу в першу чергу з педагогами та батьками.
Правовиховна робота здійснюється в області згідно освітньо-профілактичних програм “Діалог”, “Школа проти СНІДу”, “Рівний – рівному”. З 2004 року на базі ОІППО підготовлено 84 тренери за проектом “Діалог” і 38 тренерів за проектом “Школа проти СНІДу”. Кожний працівник психологічної служби, якщо він є тренером однієї з вищевказаних програм (підтверджується сертифікатом), зобов’язаний працювати, як мінімум, з однією групою дітей упродовж усього навчального року.
Для якісного виконання своєї роботи фахівці психологічної служби потребують створення належних умов. Працівник психологічної служби має займати активну позицію щодо створення окремого кабінету для роботи, звертаючись письмово до директора школи та свого методиста-психолога.
Практичному психологу рекомендується розробити власні методичні рекомендації для педагогів, батьків з проблем, які є найбільш актуальними в його школі. У районах (містах) відсутні методичні матеріали з профілактичної та правовиховної роботи, розроблені фахівцями відділу освіти з метою надання допомоги конкретним школам, що мають вищезазначені проблеми. Психологічні рекомендації психолога вчителям і батькам мають наступну структуру:
1. Актуальність наявної проблеми, підтвердженої фактами і результатами соціально-психологічних досліджень (порівняння показників по області або Україні і шкільних).
2. Теоретичне визначення психолого-педагогічних понять проблеми, що розкривається.
3. Опис прояву проблемної ситуації у школі. Кількісно-якісний аналіз виявлених фактів у школі.
4. Прогностичний висновок щодо розвитку проблемної ситуації за відсутності відповідних профілактично-просвітницьких дій.
5. Конкретні шляхи усунення проблемної ситуації: чіткі вказівки окремо адміністрації, вчителям-предметникам, класному керівникові, батькам щодо їх дій.
6. Обов’язкове роз’яснення мети і завдань кожного рекомендованого психологом заходу, бесіди, дії.
У психолога і соціального педагога має бути банк даних дітей, що скоїли злочини або схильних до девіантної поведінки, індивідуальні картки та соціальні паспорти (рекомендовані ОНМЦППСР) діагностичного вивчення дітей, встановлення причин порушень у поведінці учнів та розробки конкретних рекомендацій і спільних дій щодо їх усунення. На жаль, індивідуальна корекційна робота з дітьми “групи ризику” здійснюється хаотично, без розробки індивідуальних програм, без повторної діагностики
з метою виявлення змін.
Обов’язковим є здійснення з дітьми, що скоїли злочин та з дітьми, схильними до девіантної поведінки, індивідуальної консультативної та корекційної роботу (в об’ємі не менше 30 годин). Такі діти також залучаються до групової корекційно-тренінгової роботи (робота у групі не менше 30 годин). На початку навчального року необхідно забезпечити класних керівників класів, де навчаються діти з проявами девіантної поведінки, психологічною характеристикою на клас в цілому і на кожну дитину із зазначенням конкретних рекомендацій. Організувати круглий стіл з представниками учнівського самоврядування на тему “Чому виникає злочин?”.
Важливим є здійснення психологом моніторингу якості правовиховної роботи, що проводиться у навчальному закладі. Виховні години, круглі столи, тижні правових знань та багато інших заходів проводиться в школах, але школярі не мають елементарних знань щодо правової відповідальності. Як показали результати анкетування учнів 8 класів (пілотне дослідження – 90 чоловік) шкіл області, 55% опитаних не знають, які є кодекси України; лише 33% знають, що за порушення Кримінального Кодексу можуть притягнути до відповідальності; про відповідальність за адміністративні порушення знають лише ті ж 33%; самі учні (44%) відзначили свій рівень правової обізнаності як недостатній. Діти не розуміють термін “правопорушення”. Більше половини учнів не можуть назвати кодекси України. 40% учнів не знають, що до кримінальної відповідальності вони можуть бути притягнуті за порушення Кримінального Кодексу і 67% учнів не знають про відповідальність за адміністративні порушення. Завдання психолога – відслідковувати за допомогою анкет, опитувань та інших експертних методів якість проведеної педагогами правовиховної роботи.
Формування здорового соціально-психологічного клімату у класному та педагогічному колективах теж є завданням психологічної служби. Тут головне – визначення категорії дезадаптованих дітей і організація з ними корекційної роботи. Якісною має бути робота психолога по усуненню конфліктних ситуацій, що виникають у взаємостосунках: педагогів між собою, адміністрації і педагогів, педагогів і батьків, педагогів та учнів. Психолог має займати професійну, неупереджену і незалежну позицію та активно усувати конфліктні ситуації в школі.
Потрібно також створити банк діагностичних методик, що пройшли експертизу в науково-методичному центрі практичної психології і соціальної роботи. Проводити обстеження дітей “групи ризику” та їх сімей за окремими індивідуально підібраними діагностичними блоками та розробляти індивідуальні програми корекції з обов’язковим затвердженням експертною комісією обласного науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи. Налагодити співпрацю з батьками шляхом відвідування дітей і батьків на дому з метою надання консультативної допомоги у вирішенні виховних проблем та подолання проявів девіантної поведінки дітей із розробкою поетапного плану дій.
Організовуючи психологічний супровід профілізації навчального закладу, працівникам психологічної служби важливо усвідомити, що спільно з учнем вони реально мають визначати загальний профіль майбутньої трудової діяльності. Тому на даному етапі активізуються профорієнтаційні заходи психолога у школі. Цьому можуть сприяти існуючі системи класифікації професій, наприклад, відома класифікація професій Є.О.Клімова:
1) Людина – природа (Природа: природничо-науковий, хіміко-біологічний, медичний, екологічний, сільськогосподарський, географічний тощо);
2) Людина – техніка (технічний, технологічний, транспортний, комп’ютертно-інформаційний, виробничий, проектно-конструкторський, дизайнерський тощо);
3) Людина – людина (гуманітарний, філологічний, лінгвістичний, економічний, спортивний, історичний, правознавчий, управлінський, педагогічний, психологічний, побутово-обслуговуючий тощо);
4) Людина – знак (природничо-науковий, фізико-математичний, інформаційний, лінгвістичний тощо);
5) Людина – художній образ (естетичний, образотворчий, музичний, хореографічний, театральний, дизайнерський, народних ремесел тощо).
Важливим у профілізації є діагностика психофізіологічних параметрів учня, виявлення і врахування профільно важливих якостей темпераменту. Традиційною психологією вважається, що представники різних типів темпераменту можуть обирати, опановувати і реалізувати будь-які види профілів і професій. Для цього, за даними деяких психологів, треба лише сформувати адекватний індивідуальний стиль діяльності. Психолог має діагностувати одну з чотирьох типологічних груп – холероїдів, сангвіноїдів, меланхолоїдів та флегматоїдів.
Для холероїдів і сангвіноїдів більше підходять швидкі, моторні та енергоємні види діяльності – спортивна, менеджментська, виробнича, технологічна, хореографічна, сільськогосподарська, економічна. Для них найбільше підходять такі профілі і професії, як проектно-конструкторський, технологічний, образотворчий, літературний (фантастика), управлінський тощо. Їм підходить гуманітарний, соціологічний, лінгвістичний, юридичний, управлінський, економічний, побутово-обслуговуючий, хореографічний, театральний, педагогічний.
Для флегматоїдів найбільш адекватні повільні, а для меланхолоїдів – ще й недостатньо енергоємні види діяльності – індивідуальна природничо-наукова, мистецтвознавча, народних ремесел. Флегматоїди та частина меланхолоїдів демонструє переважаючу спрямованість у минуле, тому для них найбільше підходять такі профілі та професії, як історичний, архівний, природничо-науковий, філософський, гуманітарний, мистецтвознавчий, театральний, народних ремесел тощо. Для них більш доцільними
є такі профілі, як природничо-науковий (індивідуальні, “кабінетні” різновиди наукових професій), комп’ютерно-інформаційний, дизайнерський, мистецтвознавчий, народних ремесел тощо.
Виявлення мотиваційної готовності учня до профільного навчання може здійснюватись за допомогою орієнтаційно-діагностичної анкети інтересів (ОДАНІ-2). Корисним для визначення мотиваційної готовності учнів до профільного навчання може стати використання опитувальника професійної спрямованості Д.Голанда. Важливо враховувати характеристику акцентуацій характеру в контексті профілізації учнів (тест С.І.Подмазіна).
Психологічний супровід робить вибір учнем потрібного профілю і саме навчання
за ним більш цілеспрямованим і ефективним