КОМПЛЕКСНА ДІАГНОСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ

ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ



На сьогоднішній день всі учасники навчально - виховного процесу розуміють необхідність визначення рівня шкільної зрілості дітей дошкільного віку. Отже, що саме діагностувати на етапі вступу дитини до школи?
Виділяють три основні групи труднощів, з якими зустрічаються не готові до школи діти.
Перша група належить до системи стосунків і взаємодії з однолітками (невміння слухати товариша і стежити за його роботою, змістовно спілкуватися з однолітками, погоджувати з ними свої дії),
друга — до сфери спілкування з дорослим (нерозуміння запитань учителя, його особливої позиції, специфічності навчальних ситуацій і навчального спілкування),
третя — до сфери самосвідомості дитини (завищена оцінка своїх можливостей і здібностей, необ'єктивне ставлення до результатів своєї діяльності, неправильне сприйняття оцінок учителя). Ці три групи труднощів відображають основні компоненти психологічної готовності дитини до школи і шкільного навчання. Дитина, що вступає до школи, має бути зрілою у фізіологічному й соціальному відношенні, вона має досягти певного рівня розумового й емоційно-вольового розвитку. Навчальна діяльність потребує неабияких зусиль, певного запасу знань про навколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна володіти розумовими операціями, вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища довкілля, уміти планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль. Важливими є і позитивне ставлення малюка до навчання, і здатність до саморегуляції поведінки та прояву вольових зусиль. Тому поняття «готовність дитини до школи» ми розглядаємо як комплексне, багатогранне і таке, яке охоплює всі сфери життєдіяльності майбутнього першокласника.
Необхідно одразу розділити поняття педагогічної і психологічної готовності дитини до школи.
Педагогічна готовність— це запас знань, умінь і навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи. Під цим, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати, переказувати, однак це не дає змоги спрогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.
Психологічна готовність— це якісна своєрідність інтелектуального розвитку дитини і деяких особливостей її особистості, без яких неможливо успішно навчатися в масовій школі. Сформованість цього рівня, на наш погляд, надзвичайно важлива.
В психології виділяють такі взаємопов'язані компоненти психологічної готовності дитини до шкільного навчання: - мотиваційна, фізіологічна, інтелектуальна, емоційно-вольова та соціальна.
Мотиваційна готовність виявляється у настроях дитини, її прагненні, бажанні йти до школи, яке поєднується з тим, як дитина уявляє вимоги школи, наскільки готова змінити свою дошкільну, ігрову позицію.
Фізіологічнаготовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних (рівень сформованості дрібної моторики), фізіологічних (ріст, вага, кількість постійних зубів) й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму, стан здоров'я (фізіологічна зрілість). Цей рівень повинен забезпечити витримання дитиною відповідних навантажень і стимулювати до подальшого розвитку. Важливою складовою даної компоненти є соматичне і психічне здоров'я дитини, сформованість навичок здорового способу життя.

Інтелектуальнаготовність пов'язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини. Але не лише з рівнем, який досягнуто: важливим є фактор здатності цієї сфери до подальшого розвитку, утворення вищих психічних функцій, нових між функціональних психологічних систем.
Емоційно - вольоваготовність визначається рівнем сформованості довільності основних психічних процесів та поведінки, само організованістю, зосередженістю, умінням контролювати свої емоції.
Соціальна готовність означає адекватність дитини, її здатність жити і розвиватися в соціальному оточенні, мати відповідні навички комунікації, соціальну компетентність (вербальну активність, виконання вимог та дотримування правил поведінки, відстоювання власної позиції, прийняття рішень, орієнтація у просторі та часі).
Рівень розвитку психологічної готовності дитини до шкільного навчання є дуже важливим показником.
Для шестирічних дітей з високим рівнем психічного розвитку
найбільш типовим є кооперативно-змагальний характер спілкування з
однолітками, довільність у сфері взаємодії з дорослими та відкриття
дитиною своїх переживань у сфері самосвідомості, крім того, принципово
важливим є:
сформовані прийоми ігрової діяльності;
розвинена соціальна активність, засвоєні моральні та поведінкові норми;
розвинена уява; високий рівень наочно-образного мислення, пам'яті, мовлення.


ЗАВДАННЯ,
за допомогою яких визначаються рівні мотиваційної, інтелектуальної, соціальної готовності дитини до школи, тобто її «зрілість» (відповідність віковим нормам) та «підготовленість» (рівень навченості).
ЗАГАЛЬНА ОБІЗНАНІСТЬ (ЗАПАС ЗНАНЬ)
Вміння розповісти про себе, місто, пори року, рослини, тварини, овочі і т.п.
УВАГА
Знайти розбіжності між малюнками;
Знайти пару предмету;
ПАМ’ЯТЬ (зорова, слухова)
Дитині пропонується уважно розглянути таблицю з різними предметами, запам’ятати їх якнайбільше і відтворити з пам’яті.
Дитині пропонується уважно послухати групу слів, запам’ятати їх і відтворити з пам’яті.
МИСЛЕННЯ (вміння робити умовиводи, висновки, аналізувати, порівнювати)
Знайти, чим подібні і чим відрізняються предмети;
Узагальнити групу предметів;
Вміння порівнювати предмети за розміром, формою, орієнтуватися у просторі, керуючись поняттям “далі-ближче”, “вгорі-внизу”, “праворуч-ліворуч”, “більше-менше” та ін.
Завдання: Жили-були три дівчинки: Ганна, Оля і Тетяна. Ганна менша за Олю, Оля менша за Тетяну. Хто з дівчаток найменший?
МОВЛЕННЯ
Фонематичний слух (правильна вимова всіх звуків мови)
За серією малюнків скласти оповідання.
РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУКИ.
Скопіювати дане зображення предмету, напису.
ДОВІЛЬНІСТЬ ПОВЕДІНКИ
Здатність вислухати дорослого, правильність виконання завдань.