Корекційна робота засобами арт-терапії

Лікування музикою має певні особливості. Однією з маловивчених галузей є знання тпро психофізіологічні процеси, які протікають в нашому мозку під час сприйняття музики. Дуже цікаві закономірності можуть бути знайдені при співставленні біоелектричної активності мозку з ритмічним компонентом музики.Звернемося спочатку до психофізіологічного методу вивчення нервово-мозкових процесів за допомогою нав'язуваного ритму. Сутність цього методу в наступному: у звуконепроникній темній кабіні піддослідний піддається дії серії світлових або звукових імпульсів, частота яких задається експериментатором. Під дією заданого ритмованого подразника в мозку виникає реакція перебудови біотоків мозку. Ці біотоки за допомогою датчиків, які прикріплені до голови піддослідного, реєструються та записуються на електроенцефалограмі. Існує чотири основні ритми мозку:

Дельта- ритм 2-3 кол/сек

Тета-ритм 4-7 кол/сек

Альфа-ритм 8-12 кол/сек

Бета-ритм 13-30 кол/сек

На електроенцефалограмі ритми біотоків мозку фіксуються у вигляді хвиль. За характером хвилі – її частотою, величиною амплітуди психофізіологи можуть (у загальних рисах) встановити деякі особливості особи даного піддослідного. Так, люди з високою амплітудою хвилі альфа-ритму характеризуються як спокійні, врівноважені та впевнені у собі. Вони, як правило, не мають схильності до прояву хвилювання та тривоги. У людей з низькою амплітудою хвилі альфа-ритму психологи спостерігають протилежні риси характеру – напруженість, схвильованість, неадекватність поведінки в складних ситуаціях. Зазвичай альфа –ритми реєструються при заплющених очах в спокійному стані людини. Коли людина відкриває очі або ж починає розв'язувати будь-яку мисленеву задачу, то альфа-ритм зникає. Відмічено, що люди із стійким альфа-ритмом, який зникає при підвищенні складності і при вирішенні розумових задач, мислять переважно абстрактними поняттями, звуками чи рухами. Відомий англійський психофізіолог Грей Уолтер, який першим почав досліджувати мозок за допомогою електроенцефалограми, зазначив, що накладення альфа-ритму на наявний мозковий ритм зменшує швидкість наших сенсорних та психічних процесів. "Більш швидкий ритм, - пише він, - безперечно має цінність в життєвій боротьбі, він гарантує велику оперативність рішення і дій. Ефективна розбіжність між альфа-ритмами з частотою 8 та 13 кол/сек проявляється у можливій швидкості зупинки автомобілю: при швидкості 80 км/год шофер з швидким альфа-ритмом виграє 1,5 м гальмівного шляху. Рівним чином пішоходи та велосипедисти з більш швидкими альфа-ритмами мають більші шанси запобігти катастрофі". Швидкість нашого читання також зумовлена частотою альфа-ритму. Ми можемо читати в середньому зі швидкістю 10 слів/сек, що відповідає середній частоті альфа-ритму.Підвищена дельта-активність покажчиків електроенцефалограми свідчить про психічний стан стресу або ж втомленості у піддослідного. Кількість дельта-хвиль зростає по мірі збільшення суб'єктивного відчуття втоми.Підвищена бета-активність у фоні електроенцефалограми свідчить про підвищену збудливість людини.У фоні електроенцефалограми один з ритмів, як правило, є ведучим, домінуючим. Якщо флікер (прилад, який задає ритмічні світові та звукові імпульси) настроїти на частоту домінуючого ритму, то виникає резонанс, внаслідок чого домінуючий ритм збільшує свою амплітуду. Грей Уолтер пише, що в цей момент "деякі з піддослідних бачать насичені різнокольорові картини, які іноді рухаються, іноді нерухомі. Виникають і прості відчуття гойдання, стрибків, навіть обертів та головокружіння, іноді – почуття поколювання та пощипування шкіри. Можуть виникати і організовані, повторювані сни, галюцинації, цілі епізоди, викликаючи комплекс відчуттів: піддослідні відчувають втому, страх, сором, відразу, злість, задоволення.Спробуємо співвіднести ритмові одиниці, які створюють характерний пульс музичного твору з частотою біотоків мозку. Тут можна зазначити, що мелодії, в яких звуки рухаються зі швидкістю 3 ритмічні одиниці /сек, мають той самий ритмічний склад, що і дельта-ритм, який регіструється електроенцефалограмою. Цей ритм можна прослідкувати в "Місячній сонаті" Бетховена, в багатьох ноктюрнах Шопена.Ритмічний малюнок, який рухається зі швидкістю 8 звуків на секунду, має той же ритмічний склад, що і альфа-ритм. Цей ритм звучить у фіналі 3 концерту Бетховена, у багатьох військових маршах.Пульсацію звукової тканини зі швидкістю, відповідною ритмічній частоті бета-ритму, мають віртуозні п'єси-етюди Шопена та Ліста.Які з цього можна зробити висновки?• В процесі сприйняття музичного твору біотоки нашого мозку налаштовуються на частоту ритмічної пульсації музики, яку ми слухаємо. При цьому найбільший ефект музичного сприйняття виникає тоді, коли ритм музики співпадає з домінуючою частотою біотоків мозку слухача.• Як в музиці, так і в біоелектричній активності мозку ритмічне прискорення пов'язане з підвищенням рівня активізації. Тому, прослуховування і співпереживання повільної, спокійної музики буде викликати реакцію активізації повільних біоритмів – дельта та тета. Швидкі, активні за своїм характером музичні твори будуть збільшувати в мозку значення альфа та бета-ритмів. Користуючись цими висновками, можна пояснити і виникнення асоціативних згадок при сприйнятті музичних творів. Відомо, що кожне наше переживання, кожне життєве явище реєструється і запам'ятовується в нашому мозку у вигляді певних змін у структурі синапсів нервових клітин. Кожне життєве явище таким чином залишає в корі головного мозку своєрідний нейронний слід, створенню якого відповідає зовсім певна комбінація ритмів-біотоків мозку. Якщо при прослуховуванні музичного твору викликані ним ритми біотоків за характером хвилі – її частотою та амплітудою, будуть східні з ритмами біотоків, пов'язаних з будь-яким життєвим переживанням, тоді активізуються відповідні ланки нейронних зв'язків і виникне асоціативне згадування, яке зіллється з переживанням музики, яка сприймається в даний момент.Оскільки характер реакції нав'язування ритму в значному ступені залежить від особливостей вищої нервової діяльності людини, а саме такого ведучого показника, яким є параметр "сила-слабкість" нервової системи, то і сприйняття музики обумовлено тими ж психологічними особливостями слухача.Існує зворотна залежність між силою нервової системи та її чутливістю. Чим слабкіша нервова система, тим вище її чутливість.Друга частина експерименту пояснює закономірності музичного сприймання, може дати розуміння будови музичної форми, виходячи із загальних уявлень про дію деяких подразників на мозок. Відомо, що частини класичної симфонії, класичного і народного танцю побудовані в наступній послідовності: напружено-конфліктна (Іч.), споглядальне adagio; веселе й жартівливе скерцо; життєстверджуючий фінал.Звернемося тепер до одного з сучасних методів лікування деяких неврозів за допомогою наркотерапії. Згідно з цим методом лікування до організму пацієнта вводять певні психофармакологічні речовини, які поступово змінюють емоційний стан пацієнта. В дії подібних препаратів на людину можна прослідкувати декілька стадій. Перед початком сеансу у хворого констатується стан тривоги й схвильованості. Потім наступає стадія превентивного, тобто охоронного гальмування. В третій стадії дії препарату пацієнти стають веселими, говіркими, більш доступними контакту з психотерапевтом. Саме на цій стадії дії препарату лікар починає промовляти різні формули навіювання, спрямовані на ліквідацію неприємних переживань і формування нових, більш позитивних установок на життя. Якщо зобразити стадії сеансу наркопсихотерапії у вигляді графіка, то він буде ідентичним графікові чергування частин класичної симфонії, танцю.Тілесно-орієнтовна терапія пов'язана з такими іменами як В.Райх, О.Лоуен, М.Фельденкрайз, М.Александер, І.Рольф. Класична тілесно-орієнтована терапія спирається на основні положення західної та східної школ. Метою цього виду терапії є зняття м'язових напруг; корекція невербальних форм поведінки; пізнання і усвідомлення мови власного тіла; корекція комунікативних властивостей; звільнення емоційної сфери. На початковому етапі передбачається безпосередня робота з тілом за допомогою дихання, маніпулювання м'язами і суглобами, фізичні вправи та голосоведіння. Наступним етапом цього виду терапії є цілісне включення особистості в емоційну дію, яка передбачає злам поведінкових та культурологічних стереотипів. Дуже цікавим джерелом походження рухової арт-терапії є методика Е.Жак-Далькроза, який розробив і удосконалив заняття з ритміки. Багато вправ запозичені з його методики. Слід нагадати, що всі різновиди арт-терапії ми базуємо на фольклорі України. Тому доречним, на наш погляд, буде акцентувати увагу на вправах на дихання, запозичених з української боротьби, розповсюдженої у Запорізькій Січі. Кінцевою метою таких вправ є зникнення афективних станів та зняття м'язової напруги. Наступним етапом є творчі завдання. Спочатку їх додають як друге завдання до основного, але з умовою, що не можна зупинятися, виконуючи основне завдання. Людині також пропонується аналізувати та пародіювати власну ходу, манеру танцювати і спілкуватися. Дуже важливим є те, що людина, зображаючи себе, ніби дивиться на себе іншими очима і може сама з себе глузувати, що свідчить про нормальний емоційний стан. Також важливим є метод спонтанного музичного руху, започаткований А.Дункан, яка за допомогою природного виразного руху передавала найглибші музичні переживання.

За матеріалами OSVITA com ua