ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ МЕТОДИ І ПРИЙОМИ У ДІАГНОСТИКО-КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА З ДІТЬМИ З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ.

В умовах сучасної школи профілактика проявів девіантної поведінки у виховній роботі пов’язана в першу чергу. З актуалізацією широкого спектру негативних явищ, які часто-густо характеризують взаємини між педагогами і учнями:
-емоційна прохолода;
-обопілне психологічне відчудження;
-непорозуміння;
-домінування тенденцій”адміністративно-наказової” педагогіки;
Як показала практика, успіх профілактико-виховної роботи забезпечується сукупністю методів виховання й перевиховання. Сутність самого процесу перевиховання полягає в подоланні негативних рис особистості учня через їх витіснення позитивними.
Залежно від способів взаємодії з реальністю та порушенням тих чи інших норм суспільства, девіантна поведінка поділяється на:
-делікветну(протиправну)
-адиктивну(залежну)
-патохарактерологічну;
-суїцидальну;
-статеві відхилення
Набір цих негативних виявів повторюється у багатьох”важких підлітків”, тому їхня поведінка здається подібною і відрізняється лише ступенем вияву відхилень від соціальної норми. Тому деякі педагоги переконані. Що всі “важкі “ учні однакові й корекційні заходи треба проводити за єдиною схемою.
Дослідження показують, що далеко не всі діти, які порушують норми поведінки, є важковиховуваними. Таким чином, у загальній групі неповнолітніх із соціально дезаптованою поведінкою можна виділити такі типи:
1. Тип педагогічно занедбаних дітей;
2. Конституційний тип;
3. Ситуативний тип;
4. Тип важковиховуваних дітей;
До факторів ризику девіантноі поведінки відносять:
1. Соціально-економічні;
2. Соціально-педагогічні;
3. Соціально-культурні;
4. Психологічні;
5. Біологічні
Змістом профілактики девіантної поведінки має бути:
-правова освіта- розповсюдження інформації щодо правових можливостей. Методика”рівний-рівному” “Діалог”
-надання консультативної допомоги у вирішенні проблем(юрист, лікар, психолог, педагог,”Телефон довіри”
-cоціально-педагогічна допомога сім”ям”
-cтворення умов для змістовного дозвілля;
-соціально-психологічні тренінги;
-навчання на рівних(підготовка дітей та молоді до поширення профілактичної інформації в середовищі однолітків)
-проведення роботи з батьками(або особами. Що їх замінюють), яка передбачає попередження фізичного, морального, психологічного насильства дітей в сім”ї;
-просвітницька робота серед педагогів щодо причин появи девіантної поведінки в підлітків і особливостей психологічно-педагогічної роботи з ними(виступи на нарадах, педрадах, семінарах. Бесіди та консультації для вчителів, психолого-педагогічні консиліуми)
Для виявлення причини девіантної поведінки дітей”групи ризику” застосовують програму психодіагностики.

ПРОГРАМА ПСИХОДІАГНОСТИКИ ДІТЕЙ “групи ризику”^
1.Діагностика характерологічних особливостей:

Методика експрес-діагностики характерологічних -- особливостей(опитувальник АЙзенка)
-тест незакінчених речень;
-проективні методики;
-тести на виявлення типу темпераменту;
-методики вивчення само оцінювання;

2. Діагностика психологічного клімату сім”ї, особливостей сімейного виховання;
-метод бесіди;
-анкетування учнів( наприклад, анкета “ Ти і твої батьки”
-методика “Малюнок сім”ї”.
3. Вивчення статусу учня в класному колективі;
-соціометричні дослідження;
-анкетування учнів “Ти і твої вчителі”
4. Вивчення інтересів. Ідеалів, нахилів,здібностей;
-метод бесіди;
-анкетування “ Мій вільний час “
- тестування-“Карта інтересів”
5.Особливості пізнавальних процесів: пам”яті, уваги , мислення, мови;
6.Діагностика емоційних станів;
-виявлення рівня тривожності;
-кольоровий тест Люшера
-діагностика стану агресії;

Отже. Для успішноі роботи з неповнолітніми. Що мають відхилення у поведінці, необхідні:


РЕКОМЕНДАЦІЇ :
- знання причин девіації та особливостей їх перебігу;
- знання цілей та завдань роботи саме з цією категорію дітей;
- уміння проводити психологічно-педагогічну діагностику особистості учнів з девіантною поведінкою;
- уміння добирати адекватні методи перевиховання;
- уміння використовувати ці методи та контролювати їхню дію;
- уміння працювати з нестандартними дітьми в нестандартних ситуаціях;












Практичний психолог:
І. В. Шапка