система превентивної роботи на основі сучасноі школи

Система превентивної роботи на основі гуманізації сучасної школи

ПЛАН

1. Особливості виховання учнів у сучасній школі.

2. Педагогічна діагностика відхилень у поведінці школяра.

3. Подолання неуспішності учнів як засіб профілактики правопорушень.

4. Профілактична робота з колективом класу.

5. Взаємодія школи з батьками.

1. Особливості виховання учнів у сучасній школі.

Державною національною програмою „Освіта” визначено, що розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні. Це передбачає:

- забезпечення у кожному навчально-виховному закладі відповідних умов для розвитку і виховання учнів;

- забезпечення гуманістичної основи навчання і виховання;

- національне виховання, формування національної свідомості;

- впровадження нових підходів, виховних систем, форм і методів виховання;

- забезпечення позанавчального виховного процесу;

- пріоритет захисту дитини, створення умов для розвитку;

- сприяння соціальній адаптації підростаючого покоління;

- формування здатності особистості до самоорганізації;

- здійснення індивідуального підходу;

- формування в учнів комунікативної культури;

- самоусвідомлення та самоаналіз.

2. Педагогічна діагностика відхилень у поведінці школяра.

Велику роль у навчально-виховному процесі відіграє вміння вихователя зорієнтуватися у складнощах і особливостях впливу на учнів у сучасний період. Специфіка професійного завдання вихователя у педагогічній профілактиці асоціальних відхилень поведінки визнається необхідністю корекції соціально-педагогічної ситуації розвитку життєдіяльності підлітків, глибокого аналізу деструктивних факторів, які спричинюють таку поведінку неповнолітніх. Тому однією з провідних функцій превентивної роботи є її діагностична спрямованість. Це та першооснова, без якої немислима грамотна корекційна робота.

Алгоритм діагностики (за Оржеховською В.М.): інтериорізація цінностей особистістю через призму інформації – кримінологічна статистика – провокуючий, потураючий, стримуючий стан мікросередовища – емпіричний вибір об’єктів діагностики – розробка діагностичної процедури.

Етапи діагностики:

- 1-ий етап - урахування ролі соціального мікросередовища, визначення сезонної, добової та іншої часової активності правопорушень та правопорушників;

- 2-ий етап – діагностика на рівні школи;

- 3-ій етап – діагностика на рівні класу.

Діагностичні процедури мають свої закономірності і проводяться методами статистичної обробки кримінологічної і соціально-психологічної інформації на основі:

- матеріалів реєстрації затриманих неповнолітніх-учнів шкіл за вживання алкоголю, наркотичних речовин, вчинення правопорушень та злочинів, взятих у правоохоронних органів;

- реєстрації в „журналі обліку поведінки” фактів порушення учнями норм поведінки;

- даних педагогічних спостережень і бесід служб справах неповнолітніх.

Спрямування педагогічної діагностики в роботі з важковиховуваними підлітками полягає:

- по-перше, у виявленні факторів негативного впливу на учнів;

- по-друге, у пошуках стратегії позитивної соціальної адаптації підлітків на основі їх захисту, допомоги у визначенні соціально ціннісних орієнтацій;

- по-третє, на прогнозування можливих ситуацій ризику.

3. Подолання неуспішності учнів як засіб профілактики правопорушень.

Неуспішність учнів – проблема соціально-педагогічна. Втрата інтересу до навчання – першопричина відхилень у поведінці. Результати досліджень показують, що на межі 10-12 років у школярів з уповільненим темпом сприйняття і мислення поступово зникає інтерес до навчання, заняття стають для них елементами примусу.

1. Для виправлення такої ситуації багато шкіл застосовують диференційований підхід до учнів, навчального процесу, колективів учнів у межах школи.

2. Поширення отримує організація класів педагогічної підтримки із зміненою технологією підбору дітей в класи, проведення уроку, оцінювання, індивідуального темпу навчання.

3. У м.Вінниці, м.Тернополі для невстигаючих учнів організовано навчання у вечірній школі в денний час.

Варіантів подолання відчуження від навчання, від школи багато. Потрібна ініціатива педагогів, інноваційні підходи.

4. Профілактична робота з колективом класу.

Великий вплив на індивіда має колектив, в якому він перебуває. Виховна сила колективу в тому, що він:

- по-перше, має великі можливості систематично, а не від випадку до випадку впливати на своїх членів;

- по-друге, в ньому швидко і всебічно пізнається вихованець, що дає можливість швидкого реагування;

- по-третє, в колективі неповнолітні постійно знаходяться в певній залежності одне від одного.

Становище важковиховуваного підлітка в колективі визначається передусім його ставленням до колективу. Значна частина „важких” учнів замислюється над своїми відносинами з членами колективу, намагається змінити їх на краще. Але шляхи для цього вибирають різні: одні прагнуть заслужити визнання хорошою поведінкою, інші - утвердитися, демонструючи фізичну силу й негативний життєвий досвід, треті - грають роль блазнів, привертаючи увагу до себе.

У практиці роботи школи спостерігаються різні типи ставлення колективу до важковиховуваного учня. В одному випадку підліток тільки формально вважається членом колективу, а насправді він ізольований від нього; у другому – колектив ставиться до підлітка іронічно, не сприймає його серйозно; в третьому – з глибокою неприязню; у четвертому – засуджує його поведінку, але водночас співчуває йому; в п’ятому – намагається вплинути на важковиховуваного. Кожний з розглянутих випадків потребує свого підходу для встановлення правильних взаємовідносин між підлітком і колективом.

Учнівський колектив у наш час має ряд особливостей:

- зниження рівня здорового морально-психологічного клімату;

- несформованість колективу як такого;

- зміна суспільно значимих орієнтацій;

- конфліктність, ускладнення взаємостосунків між учнями та педагогами.

Вище викладене потребує посиленої виховної роботи педагога по згуртуванню учнівського колективу, а відтак і покращення його позитивного впливу на неповнолітніх, які характеризуються відхиленнями від поведінки.

Формування учнівського колективу, який би функціонував повною мірою забезпечується:

- усуненням частих конфліктів;

- визначенням лідерів (формальних і неформальних);

- відповідністю стиля керівництва;

- постановкою цілей і завдань, перспектив;

- врахуванням змін;

- інтенсивністю діяльності;

- налагодженням взаємостосунків з педагогами, іншими колективами;

- зменшення впливу чи ліквідація неформальних об’єднань негативного спрямування в межах колективу.

5. Взаємодія школи з батьками.

Соціально-педагогічна робота цього напряму здійснюється у випадках:

а) послаблення чи відсутність нагляду й контролю за неповнолітніми з боку батьків;

б) відсутність належної уваги й зусиль для усунення причин, що заваджають їх вихованню;

в) упущення в залученні неповнолітнього до навчання чи праці;

г) ведення батьками антигромадського чи аморального способу життя. Батьками не завжди забезпечуються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку неповнолітніх.

Вибір форми роботи з батьками залежить від того, якими є недоліки сімейного виховання. Одні батьки потребують поради, інші – конкретної допомоги, треті – роз’яснювально-профілактичної роботи, четверті – застосування заходів примусового впливу. Організація індивідуальної роботи соціального педагога з неповнолітнім, його сім’єю з метою запобігти й усунути негативний вплив неформальних зв’язків здійснюється у двох напрямах:

1. Соціально-організаційний напрям соціально-педагогічної роботи. Соціально-правовий захист неповнолітніх здійснюється задля забезпечення нормальних умов проживання й виховання, навчання та отримання спеціальності, захист від морального і фізичного насильства. Формами й методами соціально-організаційного напряму забезпечується активізація діяльності самих батьків. Можна назвати наступні форми роботи.
поради, рекомендації, консультації;

- відвідування сім’ї за місцем проживання;

- індивідуальні бесіди з батьками за місцем проживання;

- сприяння у залученні неповнолітнього до навчання чи праці, організації життєдіяльності у різних сферах.

2. Психолого-педагогічний вплив. Робота в цьому напрямі здійснюється з метою організації морально-психологічного впливу на батьків неповнолітнього. Вибір форм і методів обумовлений необхідністю надання соціально-організаційної чи соціально-психологічної допомоги та типом сім’ї, в якій він виховується: налагодження взаєморозуміння між батьками і неповнолітнім; подолання вад стилю взаємовідносин; допомога у виборі методів впливу на дітей; організація самостійної роботи батьків з питань виховання неповнолітніх; посилення відповідальності батьків за поведінку дітей шляхом контролю й нагляду; залучення до організації виховання неповнолітніх у сім’ї працівників органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування; ізоляція неповнолітнього від батьків шляхом направлення його в інтернат, влаштування на проживання в гуртожиток професійно-технічного закладу; встановлення опіки над неповнолітніми іншими членами родини, які утримують їх, допомагають ізолювати від негативного впливу батьків; сім’ю неповнолітнього ставлять на облік у службі у справах неповнолітніх як неблагополучну і застосовують до батьків заходи виховно-примусового характеру.

До батьків неповнолітніх, які не виконують належним чином обов’язків з виховання дітей, застосовують примусові заходи впливу. Індивідуальна робота з батьками здійснюється у випадках порушення основних прав і законних інтересів дітей. Вона спрямована на нормалізацію стосунків між батьками і дітьми, сімейного виховання дітей.

Література:

1. Зайцева З.Г. Школа та важковиховувані підлітки: Книга для вчителя.-К.: Рад.школа, 1991.-78с.

2. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. Навчально-методичний посібник.- К.:ВіАн, 1996.- 352с.

3. Оржеховська В.М. Формування соціальної відповідальності учнів у сучасній школі // Педагогіка і психологія.- 1996 - №4. -С.25-31.

4. Раевская З.Д. Преодоления девиантного поведения школьников совместными усилиями школы и семьи // Дисциплина и предупреждение педагогической запущенности школьников.- Кишинев: Штиинца, 1991.-С.153-159